Наукова бібліотека Запорізького державного медичного університету

На головну сторінку сайту

Спрощенний режим

E-бібліотека навчальних матеріалів

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки ЗДМФУ- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки ЗДМФУ

Каталог онлайн курсів на платформі edX

Публікації співробітників ЗДМФУ

Картотека авторефератів дисертацій

Картотека іноземної літератури

Картотека законодавчих документів

Картотека рідкісних видань

Фонд електронних документів

Каталог WEB - ресурсів

Ресурси порталу Springer Link (доступ через IP-адреси ЗДМУ)

Заочно-дистанційне навчання

Полнотекстовая

Зона пошуку

Знайдено у інших БД:

Публікації співробітників ЗДМФУ (10)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ПУ40/2023/20/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 13
Показані документи с 1 за 13

Left ventricular remodeling in normotensive Wistar rats exposed to intermittent hypoxia of different duration [Текст] / Yu. M. Kolesnyk [et al.] // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 5-13 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ (действие лекарственных препаратов)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ (использование)
СЕРДЕЧНО-СОСУДИСТЫЕ БОЛЕЗНИ (диагностика, лекарственная терапия, профилактика и контроль, этиология)
Анотація: Переривчасту гіпоксію вже багато років вивчають як перспективний метод немедикаментозної профілактики серцево-судинних захворювань. Гіпоксичні впливи супроводжуються структурно-функціональними змінами в міокарді. Виявили прямий зв’язок між тривалістю гіпоксичних експозицій і вираженістю ремоделювання міокарда лівого шлуночка. Високу інформативність і прогностичну цінність показав комплекс гістохімічних маркерів ремоделювання міокарда (кардіотрофіну-1, тайтину, колагену 1 типу, анексину V), що характеризує паренхіматозно-стромальні зв’язки в міокарді. Мета роботи – вивчення маркерів кардіотрофіну-1, тайтину, колагену 1 типу, анексину V та морфофункціонального стану лівого шлуночка серця в експериментальних щурів при впливі переривчастої 15- (IH15) та 60-денної гіпоксії (IH60). Матеріали та методи. Для моделювання інтермітуючої гіпоксії використовували 30 нормотензивних щурів-самців лінії Вістар віком 7–8 місяців, яких випадковим чином поділили на 3 експериментальні групи по 10 тварин у кожній: INT – контрольна група – інтактні тварини (196,3 ± 6,8 г); IH15 – 15-добова гіпоксія (205,6 ± 4,1 г); IH60 – 60-денна гіпоксія (201,1 ± 5,5 г). Порівняли наслідки періодичної гіпоксії різної тривалості (15- та 60-денної). Експериментальне моделювання переривчастої гіпоксії 2 термінів виявило низку відмінностей між ефектами, що залежать від тривалості цього фактора, за допомогою функціональних (вимірювання артеріального тиску (АТ), ехокардіографія) та імунофлуоресцентних досліджень. Результати. АТ у щурів обох дослідних груп відповідав нормотензивному діапазону, виявили збільшення систолічного (на 10 %) і діастолічного (на 19 %) тиску в групі IH60 порівняно з IH15 (p 0,05). У групі IH15 зареєстрували достовірне зменшення кінцевого діастолічного розміру (на 20 %), кінцевого систолічного розміру (на 22 %), збільшення товщини задньої стінки лівого шлуночка (на 44 %), міжшлуночкової перетинки (на 33 %) та збільшення маси лівого шлуночка (на 12 %). Це свідчить про концентричне ремоделювання лівого шлуночка, виникнення якого підтверджене збільшенням індексу відносної товщини стінки на 76 % порівняно з контрольною групою (p 0,05). На тлі цих змін виявили зменшення кінцевого діастолічного об’єму (на 47 %), кінцевого систолічного об’єму (на 48 %), ударного об’єму (на 49 %) та серцевого викиду (на 50 %) зі збереженою фракцією викиду (p 0,05). Показники щурів IH60 характеризувалися збільшенням міжшлуночкової перетинки (на 33 %), задньої стінки лівого шлуночка (на 17 %) і збільшенням маси лівого шлуночка серця (на 23 %), а індекс відносної товщини стінки лівого шлуночка був більшим, ніж у контролі (на 15 %, p 0,05). Встановили зниження кінцевого діастолічного об’єму на 9 %, що супроводжувалось збільшенням систолічного об’єму на 24 % (p 0,05). Серцевий викид також збільшений порівняно з щурами з 15-денною гіпоксією на 58 % зі зниженням фракції викиду на 8 % (p 0,05). Показники концентрації маркерів групи IH60 перевищували IH15: кардіотрофін-1 – на 39 %, тайтин – 70 %, колаген 1 типу – на 60 %, анексин V – на 130 % (p 0,05). Висновки. За даними ехокардіографії, 15-денна гіпоксія формує концентричну гіпертрофію лівого шлуночка серця, маркерна характеристика ремоделювання міокарда виявила розвиток помірної гіпертрофії з підвищенням пружно-еластичних властивостей і зниження інтенсивності загибелі кардіоміоцитів. Ремоделювання, спричинене 60-денною гіпоксією, характеризується ексцентричною спрямованістю змін із вираженою гіпертрофією, значним фіброзом, що асоційований з апоптозом кардіоміоцитів. Такий морфофункціональний стан міокарда свідчить про початкові етапи дезадаптації, що підвищують ризик серцевої недостатності.

Дод.точки доступу:
Kolesnyk, Yu. M.; Kolesnyk, M. Yu.; Hancheva, O. V.; Isachenko, M. I.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Соломенчук, Т. М.
Зниження ризику недосягнення контролю артеріального тиску в пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця: роль кверцетину [Текст] / Т. М. Соломенчук, М. І. Прокоса, О. Ю. Климкович // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 14-19 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ГИПЕРТЕНЗИЯ (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ЭНДОТЕЛИЙ СОСУДИСТЫЙ (патология)
КВЕРЦЕТИН (терапевтическое применение)
Анотація: Мета роботи – визначити вплив кверцетину на предиктори недосягнення цільових рівнів артеріального тиску (АТ) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) та ішемічну хворобу серця (ІХС). Матеріали та методи. Обстежили 120 хворих на АГ ІІ стадії 2–3 ступенів у поєднанні зі стабільною ІХС (66 жінок і 54 чоловіки). Хворих поділили на 2 групи: І – 58 пацієнтів, які, крім базисної терапії (раміприл / амлодипін), отримували кверцетин (Корвітин®); ІІ – 62 обстежених, котрим призначили тільки антигіпертензивне лікування. Визначали показники добового моніторингу АТ, ліпідного спектра крові, С-реактивного протеїну, концентрацію молекул адгезії (s-VCAM, s-ICAM-1), рівні ендотеліну-1 (ЕТ-1), ІЛ-1, ІЛ-6, ТНФ-α. Статистичне опрацювання результатів здійснили, застосувавши програми Minitab 21.0, StatPlus Pro 7.6.5, Wizard Pro, Jamovi, MedCalc. Результати. Встановили, що ризик недосягнення цільового рівня САТдоб у групі базисного лікування АГ (II група) достовірно зростає з перевищенням рівня ХС ЛПНЩ 4,0 ммоль/л (у 3,6 раза), збільшенням рівнів ІЛ-6 7 нг/мл (у 10 разів), ТНФ-α 9 пг/мл (у 7 разів), VCAM 1100 нг/мл (у 2,4 раза). У групі осіб, які додатково отримували кверцетин (І група), в разі підвищення рівня ЕТ-1 1,1 пг/мл збільшується ризик недосягнення цільового САТдоб у 2,6 раза, в II групі – у 3,5 раза щодо САТдоб, у ІІ групі – у 8,6 раза щодо ДАТдоб. У II групі підвищення концентрації ІЛ-6 7 нг/мг вірогідно підвищувало ризик виникнення аритмій (у 6 разів). Висновки. У разі застосування кверцетину вдається досягти цільових значень САТ (добового, денного, нічного) і ДАТ (добового, денного, нічного) у вірогідно більшої частки хворих порівняно з тими, кому призначено лише стандартну антигіпертензивну терапію. Кверцетин має ендотеліопротективну дію, про що свідчить достовірне зниження рівнів молекул адгезії судинного ендотелію (s-VCAM), молекул міжклітинної адгезії I типу (s-ICAM-1), ЕТ-1, ІЛ-1, ІЛ-6, ТНФ-α. Додаткове використання кверцетину разом зі стандартною антигіпертензивною терапією вірогідно зменшує ризик недосягнення цільових рівнів САТдоб, ДАТдоб і ризик виникнення порушень серцевого ритму навіть на фоні підвищення концентрації прозапальних цитокінів та інших маркерів ендотеліальної дисфункції.

Дод.точки доступу:
Прокоса, М. І.; Климкович, О. Ю.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Коновалова, М. О.
Взаємозв'язок ферокінетичних показників зі станом кардіального ремоделювання у хворих на ішемічну хворобу серця із супутнім залізо дефіцитом [Текст] / М. О. Коновалова, Н. С. Михайловська // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 20-26 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА РЕМОДЕЛИРОВАНИЕ (действие лекарственных препаратов)
ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
АНЕМИЯ ЖЕЛЕЗОДЕФИЦИТНАЯ (диагностика, кровь, этиология)
Анотація: Мета роботи – оцінити взаємозв’язок ферокінетичних показників зі станом кардіального ремоделювання у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) залежно від ступеня залізодефіциту. Матеріали та методи. У дослідження залучили 90 хворих на ІХС: стабільну стенокардію напруження ІІ–ІІІ ФК (35 чоловіків, 55 жінок, вік – 69 (61; 72) років). Усіх пацієнтів залежно від показників обміну заліза та гемограми поділили на чотири клінічні групи: І (n = 16) – хворі з залізодефіцитною анемією (ЗДА) легкого та середнього ступеня тяжкості; ІІ (n = 15) – з абсолютним латентним залізодефіцитом (ЗД), ІІІ (n = 14) – із функціональним латентним ЗД; у IV (групу порівняння, n = 45) залучили хворих на ІХС без порушень обміну заліза. Оцінили показники кардіального ремоделювання, обміну заліза та їхній взаємозв’язок. Результати. Під час аналізу стану ферокінетики у хворих на ІХС встановили зниження показників транспортного (сироваткове залізо, насичення трансферину залізом) і тканинного резерву (феритин) заліза на тлі зростання загальної та латентної залізозв’язувальної здатності сироватки залежно від ступеня сидеропенії. У хворих з абсолютним ЗД порівняно з хворими без порушень обміну заліза зафіксували достовірно більший на 14,18 % розмір ППд (U = 2,0; p 0,05), більше в 1,7 раза значення КДІ ЛШ (U

Дод.точки доступу:
Михайловська, Н. С.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Cherkaskyi, V. V.
The clinical and prognostic role of changes in parameters of the hemostasis system and C-reactive protein in the development of thrombotic complications in oxygen-dependent patients with coronavirus disease (COVID-19) / V. V. Cherkaskyi, O. V. Riabokon, Yu. Yu. Riabokon // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 27-35 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
КОРОНАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, осложнения, этиология)
ГЕМОСТАЗ (иммунология, физиология)
ТРОМБОЗ (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
Анотація: Мета роботи - з’ясувати клініко-прогностичну роль змін параметрів гемостазу та С-реактивного протеїну (СРП) в розвитку тромботичних ускладнень у кисневозалежних хворих на коронавірусну хворобу (COVID-19). Матеріали та методи. Обстежено 211 кисневозалежних хворих на COVID-19. Для оцінювання прогностичної ролі змін параметрів гемостазу та СРП пацієнтів поділили на групи: І – 94 хворих, які одужали; ІІ - 117 осіб, які померли. Підгрупи пацієнтів: ІІ-А - 35 хворих із тромботичними ускладненнями; ІІ-В підгрупа - 82 особи без таких ускладнень. Усіх хворих обстежили, призначили лікування згідно з чинними на той час нормативними документами. Результати. Частота виникнення тромботичних ускладнень у кисневозалежних хворих на COVID-19 становила 16,6 %. Найчастіші з-поміж них – тромбоемболія легеневої артерії (6,6 %), інфаркт міокарда (6,2 %), ішемічний інсульт (3,2 %). Прижиттєва діагностика тромботичних ускладнень відбулася на 18 [16,0; 24,0] день хвороби в 45,9 % випадків. Посмертна діагностика тромботичних ускладнень – на 24,0 [20,0; 28,0] день хвороби в 54,1 % випадків. Тромбоемболію легеневої артерії прижиттєво діагностували рідше, ніж ішемічний інсульт (р = 0,002) та інфаркт міокарда (р = 0,02). У разі виникнення кисневої залежності та надходження до реанімаційного відділення на 9,0 [8,0; 11,0] добу хвороби зміни в системі гемостазу характеризувалися як протромботичні з перевищенням референтних значень фібриногену та D-димеру в пацієнтів усіх груп. СРП у хворих із летальним наслідком хвороби незалежно від виникнення тромботичних ускладнень був вищим (р ‹ 0,05), ніж у хворих, які надалі одужали, та становив у хворих І групи 67,65 [41,20; 139,95] мг/л, ІІ-А групи – 122,2 [61,2; 178,0] мг/л, ІІ-В групи – 109,8 [56,3; 180,0] мг/л. У динаміці комплексного лікування через 5–7 діб діагностичне значення щодо прогнозування наступного виникнення тромботичних ускладнень мали рівень фібриногену, D-димеру та СРП. При підвищенні рівня фібриногену ›4,6 г/л (AUC = 0,600, p = 0,042), D-димеру ›2,1 мкг/мл (AUC = 0,704, p = 0,001) та СРП › 89,3 мг/л (AUC = 0,720, p ‹ 0,001) імовірність виникнення тромботичних ускладнень значуща. Висновки. У динаміці комплексного лікування кисневозалежних хворих через 5–7 діб діагностичне значення щодо прогнозування наступного виникнення тромботичних ускладнень мають рівень фібриногену, D-димеру та С-реактивного протеїну. Для прогнозування ризику виникнення тромботичних ускладнень мають значення підвищення фібриногену ›4,6 г/л, D-димеру ›2,1 мкг/мл та СРП ›89,3 мг/л.

Дод.точки доступу:
Riabokon, O. V.; Riabokon, Yu. Yu.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Shulyatnikova, T. V.
Ammonia level and Alzheimer type 2 astrocytes in the brain of deceased patients with liver cirrhosis of the varying degree [Текст] / T. V. Shulyatnikova, V. O. Tumanskyi // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 36-44 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
ЦИРРОЗЫ ПЕЧЕНИ
АЛЬЦГЕЙМЕРА БОЛЕЗНЬ
ЭНЦЕФАЛОПАТИЯ ПЕЧЕНОЧНАЯ (диагностика, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ (использование, методы)
Анотація: Мета роботи – порівняльний аналіз рівня аміаку й астроцитів Альцгеймера 2 типу в тканині кори та білої речовини великих півкуль головного мозку, гіпокампу, таламусу, смугастого тіла та мозочка у померлих хворих на цироз печінки класу А, В та С за Чайлд–П’ю. Матеріали та методи. Дослідили головний мозок (ГМ) 90 померлих хворих (віком 65 ± 3 роки) на неалкогольний цироз печінки (ЦП) класу А, В і С за Чайлд–П’ю. Визначили 3 групи спостережень: «А» (n = 30), «В» (n = 30) та «С» (n = 30). У 59 (65,55 %) хворих груп «А», «В» і «С» виявили клінічну симптоматику печінкової енцефалопатії I–IV ступенів. У групі контролю дослідили ГМ 30 померлих (віком 59,0 ± 2,5 року) від гострої серцево-судинної недостатності, в яких не діагностували захворювання печінки або інтоксикацію. У кожному випадку виконали ретроспективний аналіз клінічних і лабораторних даних історій хвороб. Методом V. Gutiérrez-de-Juan et al. (2017) з використанням реактиву Несслера здійснили гістохімічне (ГХ) визначення вмісту аміаку в парафінових зрізах тканини кори та білої речовини великих півкуль головного мозку (ВПГМ), гіпокампу, таламусу, смугастого тіла та мозочка. У цих відділах ГМ виконали порівняльний аналіз оптичної щільності ГХ експресії аміаку в п’яти стандартизованих полях зору (при збільшенні ×200) мікроскопа Scope A1 «Carl Zeiss» (Germany) з камерою Jenoptik Progres Gryphax 60N-C1 J; у кожному відділі ГМ у двадцяти стандартизованих полях зору зі збільшенням ×400 обрахували кількість астроцитів Альцгеймера 2 типу (АА2). Результати. Завдяки застосуванню ГХ методу виявлення аміаку в нервовій тканині з використанням реактиву Несслера за V. Gutiérrez-de-Juan et al. (2017) визначили регіон-залежну дрібнозернисту експресію аміаку в нейропілі тканини ГМ померлих контрольної групи та померлих хворих на ЦП. У померлих контрольної групи виявили дуже низьку ГХ експресію аміаку з відносно вищими значеннями в мозочку, таламусі та смугастому тілі, яку за градацією, що застосували, визначили як негативну. Підвищену ГХ експресію аміаку (порівняно з групою контролю) встановили в померлих хворих на компенсований ЦП групи «А» в корі ВПГМ, таламусі, смугастому тілі та мозочку; в померлих пацієнтів із субкомпенсованим ЦП групи «В» – також у білій речовині ВПГМ і гіпокампі. У померлих хворих на декомпенсований ЦП групи «С» у мозочку, таламусі та смугастому тілі ГХ експресія аміаку підвищена максимально (у 6,18, 5,72 та 5,50 раза відповідно). Між посмертним степенем ГХ експресії аміаку в тканині ГМ та останніми прижиттєвими показниками рівня загального білірубіну, АсАт, АлАт, альбуміну, лейкоцитарного індексу інтоксикації в крові хворих виявили значущі кореляційні зв’язки. У померлих хворих на компенсований ЦП у таламусі, смугастому тілі та мозочку встановили підвищену (щодо контролю) кількість АА2, що відповідала І ступеню АА2-астроцитозу. У померлих хворих на субкомпенсований ЦП АА2-астроцитоз помірного II ступеня виявили в корі ВПГМ, таламусі та мозочку; АА2-астроцитоз І ступеня – в смугастому тілі. У померлих пацієнтів із декомпенсованим ЦП виражений АА2-астроцитоз III ступеня визначили в корі ВПГМ, таламусі, смугастому тілі та мозочку; АА2-астроцитоз помірного ІІ ступеня зафіксували в білій речовині ВПГМ, слабкий АА2-астроцитоз І ступеня – в гіпокампі. Кореляційний аналіз показав наявність середнього, сильного та дуже сильного позитивного зв’язку між середніми кількісними показниками АА2-астроцитозу та ГХ експресією аміаку в таламусі, смугастому тілі та мозочку. Висновки. У померлих хворих на ЦП груп «А», «В» і «С» ступінь ГХ експресії аміаку в нейропілі тканини мозочка, таламусу, смугастого тіла та кори ВПГМ прямо корелює зі ступенем тяжкості ЦП за Чайлд–П’ю, досягаючи максимуму при тяжкому ЦП класу С, має значущі кореляційні зв’язки з рівнем загального білірубіну, АсАт, АлАт, альбуміну, лейкоцитарного індексу інтоксикації в крові хворих. Із прогресуванням тяжкості ЦП спостерігали істотне підвищення ступеня АА2-астроцитозу в таламусі, мозочку, смугастому тілі та корі ВПГМ, що позитивно корелювало зі ступенем ГХ експресії аміаку в тканині цих відділів ГМ.

Дод.точки доступу:
Tumanskyi, V. O.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Кубрак, М. А.
Проблеми стадіювання ускладнених форм карциноми ободової кишки у пацієнтів, оперованих в ургентному порядку в умовах загальнохірургічного стаціонара [Текст] / М. А. Кубрак, С. М. Завгородній, М. Б. Данилюк // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 45-49 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
ОБОДОЧНОЙ КИШКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
КАРЦИНОМА (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ИММУНОГИСТОХИМИЯ (использование, методы)
МИКРОСКОПИЯ (использование)
Анотація: Мета роботи – здійснити аналіз результатів хірургічного лікування та патоморфологічного дослідження препаратів хворих, які оперовані ургентно з приводу ускладнених форм раку ободової кишки, та оцінити їхній вплив на правильність стадіювання пухлинного процесу в післяопераційному періоді. Матеріали та методи. Здійснили аналіз результатів патоморфологічних досліджень 71 (100 %) пацієнта, які перебували на лікуванні на базі хірургічного відділення з приводу ускладнених форм раку ободової кишки. Результати. У всіх пацієнтів (100 %) виявили аденокарциному товстого кишківника: у 3 (4,23 %) хворих діагностували муцинозну аденокарциному, в 68 (95,77 %) випадках аденокарцинома не уточнена. У 44 (61,97 %) пацієнтів виявили помірнодиференційовану аденокарциному товстого кишківника, у 25 (35,21 %) – низькодиференційовану, в 2 (2,82 %) випадках – високодиференційовану пухлину. Висновки. У разі оперативних втручань з приводу ускладнених форм раку ободової кишки лімфатична дисекція в мінімальному обсязі (D1) здійснена 54 (76,06 %) хворим, без видалення лімфатичних вузлів прооперували 17 (23,94 %) пацієнтів. Недостатній рівень виконання лімфатичних дисекцій у хворих з ускладненими формами злоякісної патології товстого кишківника не дає змогу оцінити реальну картину метастатичного ураження реґіонарних лімфовузлів і правильно визначити стадію pN за TNM 8 (у 17 (23,94 %) хворих взагалі не здійснили патоморфологічне оцінювання, в 40 (56,34 %) пацієнтів у препараті не наведена кількість досліджених лімфатичних вузлів). У структурі стадійності онкопатології в 12 (16,90 %) хворих стадію онкозахворювання визначили лише за критерієм ступеня інвазії (Т), ще у 5 (7,04 %) – за даними інструментального обстеження й інтраопераційної ревізії (клінічно), стадія була завищена. Те, що не здійснили чітке послідовне оцінювання макроскопічних, мікроскопічних, імуногістохімічних і молекулярних характеристик пухлинного процесу в 17 (23,94 %) пацієнтів, призвело до неточностей під час визначення стадійності пухлинного процесу, а отже вплинуло на прогноз щодо рецидивування та виживаності хворого, тактику післяопераційного лікування.

Дод.точки доступу:
Завгородній, С. М.; Данилюк, М. Б.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Лісунов, М. С.
Використання стромально-васкулярної фракції жирової тканини при відновленні розривів дистального сухожилка двоголового м'яза плеча [Текст] / М. С. Лісунов, М. Л. Головаха, М. О. Кожем'яка // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 50-57 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
СУХОЖИЛИЯ ТРАВМЫ (диагностика, лекарственная терапия, реабилитация, хирургия, этиология)
ЖИРОВАЯ ТКАНЬ
ПЛЕЧО (патология, хирургия)
Анотація: Розрив дистального сухожилка двоголового м’яза найчастіше діагностують у чоловіків працездатного віку, тому терміни лікування та рівень функціонального відновлення має важливе соціально-економічне значення. Сучасний науковий пошук здійснюють зокрема і для мінімізації кількості ускладнень, як-от повторних розривів. Науковий інтерес викликають сучасні технології, спрямовані на стимуляцію регенеративних процесів, а саме використання стромально-васкулярної фракції (СВФ) абдомінальної жирової тканини. У статті наведено результати практичного застосування СВФ під час хірургічного відновлення дистального сухожилка двоголового м’яза плеча. Мета роботи – шляхом використання стромально-васкулярної фракції, що отримана з жирової тканини, покращити результати хірургічного лікування розриву дистального сухожилка двоголового м’яза плеча, скоротити терміни відновлення та зменшити питому вагу ускладнень. Матеріали та методи. Дослідження здійснили шляхом оцінювання результатів хірургічного відновлення дистального сухожилка двоголового м’яза в 34 пацієнтів. Хворих поділили на 2 групи: з інтраопераційним введенням СВФ у місце рефіксації (група дослідження, n = 14) та без нього (група порівняння, n = 20). На контрольних оглядах через 3 дні, 2 і 6 тижнів, 3 місяці оцінили результати пацієнтів, застосувавши шкали ВАШ, DASH, а також визначили обсяг рухів в ураженому ліктьовому суглобі. Перед операцією та на контрольних оглядах виконали загальний аналіз крові (ЗАК), здійснили кількісне визначення С-реактивного білка. Результати. Не зафіксували виникнення ускладнень, а також не виявили різницю за рівнем С-реактивного білка та ЗАК у пацієнтів обох груп у всі терміни дослідження. Визначили, що на 2 тижні оцінка за ВАШ у групі дослідження статистично значущо менша, а оцінка за DASH на контрольних оглядах на 2 і 6 тижні в цій групі статистично значущо краща. На контрольних оглядах через 2 і 6 тижнів встановили, що обсяг просупінаційних рухів у групі дослідження є більшим. Висновки. Використання СВФ не призвело до виникнення післяопераційних ускладнень. Застосування СВФ сприяло зменшенню больового синдрому в перші два тижні післяопераційного періоду. Введення СВФ у ділянку рефіксації та навколишні тканини дало змогу скоротити терміни реабілітації внаслідок більш раннього відновлення просупінаційних рухів у перші 6 тижнів після оперативного лікування.

Дод.точки доступу:
Головаха, М. Л.; Кожем'яка, М. О.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Haidarzhi, Ye. I.
Dynamics of prostaglandin E₂ in the surgical treatment of gastroesophageal reflux disease [Текст] / Ye. I. Haidarzhi // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 58-62 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
ЭЗОФАГИТ ПЕПТИЧЕСКИЙ (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ГРЫЖА ПИЩЕВОДНОГО ОТВЕРСТИЯ (диагностика, лекарственная терапия, хирургия, этиология)
ПРОСТАГЛАНДИНЫ E (анализ)
Анотація: Гастроезофагеальна рефлюксна хвороба (ГЕРХ) – одне з найпоширеніших гастроентерологічних захворювань. Тому питання щодо діагностики та найбільш ефективного лікування ГЕРХ мають неабияку актуальність. Досягнення стійкого позитивного результату лікування не можливе без урахування патогенетичних механізмів виникнення ГЕРХ. Особливо актуальними є недостатньо вивчені питання щодо впливу гуморальних факторів на виникнення ГЕРХ у процесі лікування. Одна з цікавих біологічно активних речовин – простагландин Е2, можлива участь якого в механізмах виникнення ГЕРХ досліджена недостатньо. Мета роботи – оцінити вплив антирефлюксної операції на рівень простагландину Е2 в сироватці крові та переконатися, що його зміни після хірургічного лікування пов’язані зі зменшенням гастроезофагеального рефлюксу та запалення стравоходу. Матеріали та методи. Обстежили 35 пацієнтів із ГЕРХ, яким виконали лапароскопічну тотальну антирефлюксну фундоплікацію (26 (74,3 %) жінок, 9 (25,7 %) чоловіків). Вік пацієнтів становив 55,3 ± 11,3 року. В контрольну групу залучили 20 практично здорових осіб (14 (70,0 %) жінок, 6 (30,0 %) чоловіків), середній вік – 56,7 ± 10,6 року. Імуноферментне дослідження простагландину Е2 здійснили в плазмі крові, яку одержали за стандартною методикою. Простагландин E2 (Prostaglandin E2 ELISA, KGE004B, RnD Systems) визначили імуноферментним методом, що базується на використанні «сендвіч»-варіанта твердофазного імуноферментного аналізу. Процедуру здійснили на імуноферментному комплекcі ImmunoChem-2100 (США) на кафедрі клінічної лабораторної діагностики Запорізького державного медичного університету. Дослідження рівня простагландину Е2 в основній групі здійснили до оперативного лікування та через 2–3 місяці після операції шляхом забору венозної крові та використання названих тест-систем. Статистично результати дослідження оцінили, застосувавши програмний пакет Statistica for Windows 13 (StatSoft Inc., ліцензія № JPZ804I382130ARCN10-J). Результати. У практично здорових осіб рівень простагландину Е2 у крові становив 16,7 ± 6,1 пг/мл. В основній групі значення простагландину Е2 до хірургічного лікування дорівнювали 25,8 ± 5,7 пг/мл, після нього знизилися до 13,5 ± 5,3 пг/мл. Детальний аналіз структури основної групи показав, що рівень простагландину Е2 статистично не відрізнявся в пацієнтів із різними ерозивними формами езофагіту, CLE і неерозивною рефлюксною хворобою. Статистично вірогідну різницю визначили щодо рівня простагландину Е2 у практично здорових осіб контрольної групи. Кореляційний аналіз показав, що рівень простагландину Е2 не залежить від тривалості кислотної експозиції в стравоході, а також від ступеня тяжкості езофагіту чи наявності CLE. Висновки. У разі ефективного хірургічного лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби спостерігали зниження рівня простагландину Е2 після операції порівняно з доопераційними даними до рівня, що встановили в групі практично здорових пацієнтів. Така динаміка рівня простагландину Е2 вказує на можливий вплив цього гормона на тонус нижнього стравохідного сфінктера й активну участь у патогенезі ГЕРХ. Отже, можливе його використання як додаткового діагностичного маркера запалення в стравоході та маркера ефективності хірургічного лікування.

Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Вплив метаболічної активності кишкової мікрофлори на тяжкість і тривалість ротавірусної діареї в дітей раннього віку [Текст] / Н. В. Воробйова [та ін.] // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 63-68 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
РОТАВИРУС (действие лекарственных препаратов, патогенность)
ДИАРЕЯ ДЕТСКАЯ (вирусология, диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА
ДЕТЕЙ ОХРАНЫ ЗДОРОВЬЯ СЛУЖБЫ
Анотація: Мета роботи – визначити патогенетичну роль метаболічної активності кишкової мікрофлори у формуванні тяжкості та тривалості ротавірусної діареї в дітей раннього віку. Матеріали та методи. Метаболічну активність кишкової мікрофлори в динаміці хвороби визначили в 60 дітей віком 1–24 місяці з ротавірусною інфекцією (РВІ), яких залучили у групу дослідження, шляхом детекції коротколанцюгових жирних кислот (КЖК) у фекаліях (визначали абсолютну концентрацію (мкмоль/л) ацетату, пропіонату, бутирату, сумарну концентрацію КЖК і величину анаеробного індексу (АІ) на другу – третю, п’яту та десяту добу РВІ). Високоефективну рідинну хроматографію здійснили, застосувавши хроматограф LC MS Agilent 1260 Infinity HPLC System, США. Результати. Від п’ятої доби РВІ при мінімально вираженому діарейному синдромі реєстрували вищий загальний пул КЖК і вищі значення АІ, ніж при середньотяжкій і тяжкій діареї (p ˂ 0,05 на п’яту та десяту добу РВІ). Зі зниженням метаболічної активності цукролітичних кишкових бактерій асоціювалася більша тривалість діарейного синдрому в дітей: при діареї ≤5 діб хворі на другу – третю добу мали в 2,4 раза вищі показники сумарного пулу КЖК, ніж при діареї, що тривала ≥6 діб (p ˂ 0,05). Ступінь зниження концентрації С3 і значень АІ на другу – третю добу РВІ прямо корелював із тривалістю діареї, що подовжувалася на одну добу при зниженні С3 на 20,6 мкмоль/л або зменшенні АІ на 0,05. Висновки. Вплив зниження метаболічної активності кишкової мікрофлори на виразність діареї при РВІ у дітей раннього віку визначають, починаючи з п’ятої доби хвороби. Зниження концентрації пропіонату та значень АІ на другу – третю добу хвороби є найбільш раннім предиктором тривалої діареї при РВІ в дітей.

Дод.точки доступу:
Воробйова, Н. В.; Усачова, О. В.; Сіліна, Є. А.; Фурик, О. О.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

10.

Дослідження капілярного кровотоку слизової оболонки перiімплантатної ділянки методом лазерної доплерівської флоуметрії [Текст] / Д. Я. Максимов [та ін.] // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 69-75 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
СТОМАТОЛОГИЧЕСКИЕ ИМПЛАНТАТЫ (использование)
РОТОВОЙ ПОЛОСТИ СЛИЗИСТАЯ ОБОЛОЧКА (кровоснабжение)
ФЛОУМЕТРИЯ ДОППЛЕРОВСКАЯ ЛАЗЕРНАЯ (использование)
Анотація: Мета роботи – здійснити клінічний аналіз капілярного кровотоку слизової оболонки періімплантатної зони за допомогою лазерної доплерівської флоуметрії (ЛДФ), а також порівняльне оцінювання ефективності імплантованої конструкції з поверхнею, модифікованою наночастинами срібла (AgNP). Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 40 пацієнтів, які перебували на реабілітації щодо вторинної часткової адентії методом дентальної імплантації. Обстежених поділили на 2 групи: пацієнтам 1 групи (n = 20) встановлено формувачі ясен із поверхнею, модифікованою методом плазмової електрооксидації та допованою AgNP; хворим 2 групи (n = 20) встановлено стандартні формувачі ясен використовуваної імплантаційної системи з полірованою поверхнею. Контрольна група (n = 20) сформована для визначення референтних значень. Загалом у дослідження залучено 60 пацієнтів. Швидкість кровотоку у групах дослідження визначали методом ЛДФ. Результати. На 10 день при використанні формувачів ясен з поверхнею, що містить AgNP, визначили позитивну динаміку, збільшення швидкості кровотоку слизової оболонки періімплантатної зони (6,97 мм/c), на відміну використання формувачів ясен із полірованою поверхнею (5,43 мм/с). У разі застосування формувачів ясен із поверхнею, що містить AgNP, збільшення швидкості капілярного кровотоку (на 22,2 %) в окремій локації є свідченням зменшення запальних процесів та вираженого протизапального ефекту AgNP поверхні. Висновки. Вищі (на 22,2 %) показники швидкості капілярного кровотоку слизової оболонки періімплантатної зони, які визначили в разі застосування формувачів ясен, що містять AgNP, порівняно з полірованими формувачами свідчать про виражений протизапальний ефект поверхні, допованої AgNP. Показники, що визначили в групі з AgNP, максимально наближені до референтних показників швидкості кровотоку в капілярному руслі маргінальних ясен здорових людей. Отже, можна припустити наявність вираженого антимікробного ефекту наночастинок срібла на поверхні формувачів ясен. Оскільки кровотік у тканинах безпосередньо пов’язаний з оксигенацією клітин, зменшенням локального ацидозу та запальних реакцій, а також визначає стан тканинного імунітету та безпосередньо позначається на якості репаративних процесів у пошкодженій тканині, результати, що одержали, обґрунтовують рекомендацію запропонованої AgNP-поверхні до використання у клінічній практиці.

Дод.точки доступу:
Максимов, Д. Я.; Варжапетян, С. Д.; Пархоменко, Д. П.; Сальников, В. І.; Міщенко, О. М.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

11.

Мезенхімальні стовбурові клітини: різноманітність [Текст] / О. М. Грабовий [та ін.] // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 76-84 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
СТРОМАЛЬНЫЕ КЛЕТКИ МЕЗЕНХИМНЫЕ (ультраструктура, физиология)
РЕГЕНЕРАЦИЯ (физиология)
ГЕНЫ (физиология)
Анотація: Мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) є різноманітними за пластичними, секреторними й імунофенотиповими ознаками, що зумовлено особливостями їхнього генетичного ландшафту. МСК, як і інші клітини організму, є результатом реалізації генетичної інформації, але деякі клітини на різних етапах гістогенезу виходять із нього. Такі резидентні клітини у тканинах і є стовбуровими. Вони перебувають у стані пластичного спокою, а їхній геном не зазнає змін, які спричинили б комітування /диференціювання. Однак ці клітини виявляють певну активність, продукуючи різні біологічно активні фактори. Логічно вважати, що клітини, які виходять із процесу гістогенезу на різних його стадіях, матимуть різні генетичні ландшафти, імунофенотипи, секреторні потенції. За умов фізіологічної або репаративної регенерації відбувається активація МСК, і в другому випадку вона є вибуховою. За природних умов активація МСК при пошкодженнях призводить до диференціювання їх у фібробласти й утворення сполучнотканинного рубця, але такі наслідки репарації часто вступають у конфлікт із ціллю лікування, коли ставиться завдання не утворення рубця, а відновлення паренхіми органа та його функції. Отже, ефекти, що будуть отримані в результаті застосування МСК, залежатимуть від їхнього вихідного стану та способів менеджменту. Мета роботи – проаналізувати відомості фахової літератури щодо мезенхімальних стовбурових клітин в аспекті їхньої здатності до диференціювання та секреції регуляторних факторів, імунофенотипових ознак і генетичного ландшафту, що можуть спричиняти їхню різноманітність. Висновки. Для отримання бажаного результату від використання МСК у медицині необхідно враховувати багато факторів. Однак відомості щодо цього питання ще фрагментарні, часто неоднозначні. Крім того, навіть врахування відомих факторів у різних комбінаціях є складним завданням під час менеджменту МСК. Зважаючи на безумовний пріоритет генетичних і молекулярних досліджень МСК, актуальним залишається й емпіричний метод дослідження пластичних і фізіологічних властивостей МСК. Він може не тільки створювати підґрунтя для розроблення новітніх методів лікування, але й визначати напрями пошуків у генетичних і молекулярних дослідженнях.

Дод.точки доступу:
Грабовий, О. М.; Невмержицька, Н. М.; Яременко, Л. М.; Костинський, Г. Б.; Демидчук, А. С.; Кондаурова, Г. Ю.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

12.

Modern approaches to cervical cancer screening (a review) [Текст] / M. I. Pavliuchenko [et al.] // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 85-93 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
ШЕЙКИ МАТКИ НОВООБРАЗОВАНИЯ (диагностика, этиология)
ПАПИЛЛОМАВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ (диагностика, этиология)
КОЛЬПОСКОПИЯ (использование)
ВЛАГАЛИЩНЫЕ МАЗКИ (использование)
Анотація: Мета роботи – систематизація відомостей сучасних наукових джерел, власних знань і досвіду щодо проблем, переваг і перспектив розвитку різних методів діагностики патологічних станів шийки матки. Актуальність проблеми раку шийки матки не викликає сумнівів, що підтверджується щорічними даними офіційної статистики та рекомендаціями ВООЗ, європейських експертів і відповідними національними рекомендаціями. Пріоритетне завдання експертного товариства – аналіз та узагальнення відомостей фахової літератури щодо проблем і перспектив розвитку провідних методів цервікального скринінгу для зниження кількості випадків раку шийки матки у світі. Нині під час цервікального скринінгу найчастіше рекомендують поєднання тестування на вірус папіломи людини (ВПЛ) із цитологічним методом дослідження, а найбільш перспективним вважають окреме тестування на ВПЛ. Єдиний вірогідний метод діагностики патології шийки матки – кольпоскопія за умови обов’язкового виконання цервікальної біопсії та патогістологічного дослідження біоптата. Стандартизація класифікацій, термінології під час оцінювання цитологічних, патогістологічних й кольпоскопічних висновків дасть змогу досягти консенсусу щодо оптимальної тактики ведення пацієнток із патологією шийки матки. Висновки. Діагностика висококанцерогенних типів ВПЛ – найбільш перспективний метод цервікального скринінгу в найближчому майбутньому. Втім, доцільним вважають використання цитологічного дослідження разом із тестуванням на ВПЛ, принаймні як метод сортування. Стандартизацію цитологічної / гістопатологічної термінології слід здійснювати відповідно до рекомендацій термінологічної системи Бетесда (2014).

Дод.точки доступу:
Pavliuchenko, M. I.; Krut, Yu. Ya.; Siusiuka, V. H.; Deinichenko, O. V.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

13.

Persistent genital arousal disorder: clinical, differential diagnostic and care aspects (clinical report) [Текст] / V. V. Ogorenko [et al.] // Патологія : Науково-практичний медичний журнал. - 2023. - Том 20, N 1. - С. 94-98 . - ISSN 2306-8027
MeSH-головна:
СЕКСУАЛЬНЫЕ ДИСФУНКЦИИ ПСИХОТИЧЕСКИЕ (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ДИАГНОСТИКА ДИФФЕРЕНЦИАЛЬНАЯ
ДЕПРЕССИВНЫЕ РАССТРОЙСТВА (диагностика, лекарственная терапия, этиология)
ФАКТОРЫ РИСКА
Анотація: Розлад постійного генітального збудження (англ. Persistent genital arousal disorder, PGAD) – стан безперервного генітального збудження без психологічного компонента збудження й органічної патології з боку судинної, ендокринної та нервової систем. Мета роботи – вивчення симптомів, клінічної картини, динаміки розвитку, факторів ризику та методів лікування розладу постійного генітального збудження. Матеріали та методи. Наведено клінічний випадок власного спостереження розладу постійного генітального збудження в пацієнтки віком 20 років, у котрої діагностовано на рекурентний депресивний розлад. Дослідження передбачало застосування клінічних і психопатологічних методів, здійснення психодіагностичного обстеження з використанням Patient Health Questionnaire-9 (PHQ-9), Generalized Anxiety Disorder-7 (GAD-7), візуальної аналогової шкали інтенсивності болю (ВАШ). Результати. У результаті збору анамнезу життя та захворювання, аналізу висновків обстеження суміжними спеціалістами та даних додаткових методів дослідження встановили діагноз за Міжнародною класифікацією хвороб 10 перегляду: рекурентний депресивний розлад, поточний епізод помірної тяжкості з соматичними симптомами (F33.11). Пацієнтка отримувала лікування низкою препаратів із групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та стабілізаторами настрою; оптимальною схемою лікування виявилась комбінація сертраліну та ламотриджину. Результати лікування задовільні, симптоми розладу постійного генітального збудження перестали турбувати пацієнтку, її емоційний стан значно покращився. Висновки. Наведено випадок доволі рідкісного в медицині розладу постійного генітального збудження, клінічна картина якого виявилася типовою порівняно з результатами досліджень інших авторів. Особливість наведеного клінічного випадку розладу постійного генітального збудження полягає в можливій асоціації симптомів зі скасуванням есциталопраму. Цей випадок підтверджує відомості про високий суїцідальний ризик при розладі постійного генітального збудження. Курація пацієнтки потребувала втручання фахівців із різних галузей медицини (неврологія, гінекологія та психіатрія) для виключення органічної патології та забезпечення мультидисциплінарного підходу. Під час лікування цього випадку розладу постійного генітального збудження ефективними виявилися такі препарати, як сертралін і ламотриджин.

Дод.точки доступу:
Ogorenko, V. V.; Kyrychenko, A. H.; Shusterman, T. Y.; Kokashynskyi, V. O.; Tomakh, N. V.
Примірників всього: 2
ЧЗ (2)
Свободны: ЧЗ (2)
Знайти схожі

Статистика за 08.07.2024
Кількість запитів	41528
Кількість відвідувачів	1

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)