Наукова бібліотека Запорізького державного медичного університету

На головну сторінку сайту

Спрощенний режим

E-бібліотека навчальних матеріалів

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки ЗДМФУ- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки ЗДМФУ

Каталог онлайн курсів на платформі edX

Публікації співробітників ЗДМФУ

Картотека авторефератів дисертацій

Картотека іноземної літератури

Картотека законодавчих документів

Картотека рідкісних видань

Фонд електронних документів

Каталог WEB - ресурсів

Ресурси порталу Springer Link (доступ через IP-адреси ЗДМУ)

Заочно-дистанційне навчання

Полнотекстовая

Зона пошуку

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=СУ25/2010/1<.>

Загальна кількість знайдених документів : 17
Показані документи с 1 за 17

До 50-річчя Юрія Миколайовича Сіренка [Текст] // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 5 . - ISSN 1727-5717

Дод.точки доступу:
Сіренко, Юрій Миколайович (1960) \о нем\
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Амосова, Е. Н.
Оценка качества профилактики сердечно-сосудистых заболеваний у взрослых. Рекомендации Американского колледжа кардиологов и Американской ассоциации сердца, 2009 [Текст] / Е. Н. Амосова, А. Б. Безродный // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 6-18 . - ISSN 1727-5717

Дод.точки доступу:
Безродный, А.Б.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Мишалов, В. Г.
Принципы инвазивного лечения стеноза сонной артерии: показания - методы. Руководство Европейского общества сосудистых хирургов, 2009. Часть III [Текст] / В. Г. Мишалов, Н. Ю. Литвинова // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 19-21 . - ISSN 1727-5717

Дод.точки доступу:
Литвинова, Н.Ю.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Розшаровуючі аневризми грудної аорти: варіанти перебігу та результати хірургічного лікування [Текст] / Л. Л. Ситар [та ін.] // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 22-26 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — аналіз варіантів клінічних виявів розшарування грудної аорти, безпосередніх і віддалених наслідків хірургічних втручань у значної частини хворих, послідовно прооперованих у кардіохірургічному центрі за 30 років. Матеріали і методи. Обстежено 371 хворого з розшаровуючою аневризмою грудної аорти. У 330 пацієнтів виявляли розшарування типу А (215 — у гостру стадію, 115 — у хронічну), у 41 — розшарування типу В. Прооперовано всіх 330 хворих із розшаруванням типу А і 15 (36,6 %) — типу В, 26 (63,4 %) пацієнтів з розшаруванням типу В не оперовано з різних причин. Результати та обговорення. Загальна госпітальна летальність становила 18,8 %. Госпітальна летальність при хірургічному лікуванні розшарування типу А у гостру стадію становила 22,8 %, у хронічну — 11,3 %, у разі хірургічного лікування розшарування аорти типу В — 33,3 %. Віддалені наслідки (в термін 6 міс — 18 років) вивчено у 261 (93,9 %) хворого, виписаного із клініки. Добрі віддалені результати втручання встановлено у 170 (65,1 %) пацієнтів, задовільні — у 40 (15,3 %), незадовільні — у 20 (7,7 %) хворих. Помер у віддалені строки 31 (11,9 %) хворий. Висновки. У хворих із розшаруванням аорти типу А, оперованих у гостру стадію, госпітальна летальність значно вища, ніж у разі виконання операції в пізніші терміни (22,8 проти 11,3 %). Висока госпітальна летальність у оперованих хворих із розшаруванням аорти типу В зумовлює переваги консервативного лікування, якщо немає показань до екстреної операції. Для ранньої діагностики та своєчасного хірургічного лікування специфічних пізніх ускладнень оперовані хворі потребують пожиттєвого диспансерного нагляду.

Дод.точки доступу:
Ситар, Л.Л.; Кравченко, І.М.; Кравченко, В. І. ; Литвиненко, В. А. ; Третяк, О. А. ; Дуплякіна, В. Е. ; Рибакова, О. В. ; Ларіонова, О. Б. ; Пантась, О. В. ; Тарасенко, Ю. Н.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Зинченко, Ю. В.
Влияние продолжительности впервые возникшего трепетания предсердий I типа на морфофункциональное состояние миокарда и эффективность чреспищеводной электрокардиостимуляции [Текст] / Ю. В. Зинченко // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 27-34 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — оцінити вплив тривалості вперше виниклого ізольованого тріпотіння передсердь (ТП) I типу на морфофункціональний стан міокарда і ефективність черезстравохідної електрокардіостимуляції (ЧСЕКС). Матеріали і методи. Виконано 116 ЧСЕКС з метою відновлення синусового ритму у разі вперше виниклого ТП I типу у 104 хворих, в т. ч. у 94 (90,4 %) чоловіків і 10 (9,6 %) жінок віком від 18 до 75 років (в середньому (56,6 ± 1) рік) з різною кардіальною патологією: ішемічна хвороба серця — у 68 (65,4 %) і міокардіофіброз — у 36 (34,6 %). Артеріальну гіпертензію виявлено у 58 (55,8 %) хворих. Хронічну серцеву недостатність (СН), не вищу за IIА стадію, діагностовано у всіх хворих, а систолічну дисфункцію (фракція викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) ‹ 45 %) — у 16 (15,4 %) хворих. Тривалість ТП становила від 9 діб до 3 років (у середньому 108,3 доби ± 13,7 доби). Усіх хворих розділено на чотири групи: в 1-й (n = 25) тривалість ТП була 9—30 (22,2 ± 1,1) діб, в 2-й (n = 40) — 31—90 (56,9 ± 2,6) діб, в 3-й (n = 23) — 91—180 (124,6 ± 4,7) діб і в 4-й (n = 16) — понад 180 (365,3 ± 60) діб. Перед кардіоверсією всім хворим проводили ЕхоКГ, визначали в двовимірному режимі характеристики лівого і правого передсердь (ЛП і ПП) і шлуночків (ЛШ і ПШ): кінцевосистолічний і кінцеводіастолічний розмір і об’єм (КСР, КДР і КСО, КДО) та площу (S) передсердь у систолу і діастолу, а також розраховували ФВ, індекс і масу міокарда ЛШ. ЧСЕКС починали з частоти, що на 25—35 % перевищувала частоту ТП, з наступним її збільшенням до відновлення синусового ритму чи переведення в стійку фібриляцію передсердь. Сила струму становила 15—30 мА, тривалість імпульсу — 10 мс, стимуляції — 1—5 с, міжполюсні інтервали — 10—20 мм. Результати та обговорення. Групи були порівнянні за віком, співвідношенням статей, етіологією ТП, виразністю СН, антиаритмічною терапією перед ЧСЕКС (p › 0,05). Електрофізіологічні параметри і протокол стимуляції також не відрізнялися. За даними ЕхоКГ зауважено вірогідно вищі товщину стінок ЛШ у 1-й групі порівняно з іншими, а також масу міокарда ЛШ ((276,9 ± 14) г) і її індекс (133,3 ± 6,7) порівняно з 2-ю групою ((234,1 ± 11,4) г і 112,1 ± 5,3; p ‹ 0,05). У хворих усіх груп не виявлено значної різниці щодо КДО ЛШ ((146,7 ± 10), (153,7 ± 7,7), (157,7 ± 6,1), (141,8 ± 8,1) мл), ФВ ЛШ (50,7 ± 2,9), (52,6 ± 1,3), (51,2 ± 1,5), (55,5 ± 3) %), КДР ПШ ((29,3 ± 2,1), (31 ± 1), (30,9 ± 1,1), (29 ± 0,8) мм), S ЛП ((27,8 ± 2,4), (26,9 ± 1,3), (27,9 ± 1,2), (26 ± 0,8) см2) і S ПП ((26,8 ± 1,5), (25,5 ± 1,4), (26,3 ± 1,4), (26,8 ± 1,1) см2). Ефективність відновлення синусового ритму в групах становила (96, 97,5, 95,7 та 87,5 %; p › 0,05), рецидив ТП спостерігали у 8, 10, 8,7 та 18,8 % хворих (p › 0,05). Висновки. У хворих із тривалим (від 180 діб до 3 років) існуванням уперше виниклого ТП I типу на тлі органічної кардіальної патології з СН не більше IIА стадії морфофункціональний стан передсердь і шлуночків не відрізняється від такого у хворих з меншою тривалістю аритмії. ЧСЕКС є ефективним методом кардіоверсії у разі вперше виниклого ТП, що дає змогу відновити синусовий ритм у більш ніж 90 % хворих незалежно від тривалості аритмії (від 9 діб до 3 років).

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Мини-инвазивные вмешательства в сосудистой хирургии - десятилетний опыт внедрения в практику [Текст] / Ю. С. Спирин [и др.] // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 35-40 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — aналіз досвіду впровадження в практичну діяльність відділення судинної хірургії сучасних міні-інвазивних технологій. Матеріали і методи. В основу роботи покладено досвід виконання 147 операцій у пацієнтів з облітеруючими захворюваннями периферичних судин: торакоскопічної грудної симпатектомії (68 випадків), міні-інвазивної поперекової симпатектомії (35), міні-інвазивної реконструкції аорто-здухвинного сегмента (22), гібридних (відкриті та ендоваскулярні) втручань (22 випадки). Оцінено такі критерії: частоту конверсій на відкриті втручання, частоту ранніх післяопераційних ускладнень, безпосередні результати лікування, летальність, середній койко-день. Проаналізовано чинники, що перешкоджають широкому впровадженню цих технологій. Результати та обговорення. Безпосередній позитивний результат отримано в 137 (93,19 %) випадках. Частота ускладнень в ранній післяопераційний період становила 2,72 % (4 випадки). Загальна післяопераційна летальність дорівнювала 1,36 %. В 6 (4,08 %) випадках були інтраопераційні ускладнення або виконати міні-інвазивні втручання було неможливо через технічні складнощі. В усіх цих випадках операції виконано через традиційний відкритий доступ. Середній койко-день становив (5,9 ± 0,84) доби. Висновки. Малоінвазивні операції у пацієнтів з облітеруючими захворюваннями черевної аорти та артерій кінцівок забезпечують високу частоту позитивних безпосередніх результатів (93,2 %) та супроводжуються низькою частотою ускладнень (2,72 %) з летальністю 1,4 %. Широке впровадження міні-інвазивних операцій у практику відділення судинної хірургії можливе тільки за умови опанування судинними хірургами технічних навичок лапароскопічних та катетерних технологій.

Дод.точки доступу:
Спирин, Ю.С.; Арбузов, И.В.; Ивашко, Р. В. ; Арбузов, В. И. ; Боляновский, И. И.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Маньковський, Б. М.
Вплив гіполіпідемічної терапії симвастатином на мікроальбумінурію у хворих на цукровий діабет [Текст] / Б. М. Маньковський, О. В. Малиновська // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 41-45 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — визначення впливу гіполіпідемічної терапії симвастатином на рівень мікроальбумінурії (МАУ) у хворих на цукровий діабет (ЦД). Матеріали і методи. Обстежено 24 хворих на ЦД з МАУ: 8 — з ЦД 1 типу (1-ша група) та 16 — з ЦД 2 типу (2-га група). Пацієнти обох груп були порівнюваними за віком, співвідношенням статей, частотою супутніх ішемічної хвороби серця (ІХС) та гіпертонічної хвороби, рівнем артеріального тиску, антигіпертензивною терапією, величиною показників ліпідного спектра до лікування, за винятком рівнів холестерину (ХС) ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) та аполіпопротеїнів (апоА1), які були вірогідно нижчими (p ‹ 0,05) у хворих на ЦД 2 типу. Усім хворим призначено терапію симвастатином у дозі 20 мг/добу протягом 3 міс. До лікування і після нього визначали концентрації у плазмі крові загального ХС, тригліцеридів (ТГ), ХС ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) і ХС ЛПВЩ, апоА1, апоВ (фотометричним методом), а також рівень МАУ в добовій сечі (фотометричним методом). Критерієм вилучення з дослідження вважали порушення функції печінки (показники АЛТ, АСТ понад 40 Од/л) або нирок (креатинін сироватки понад 115 мкмоль/л). Результати та обговорення. Терапія симвастатином сприяла вірогідному зниженню рівня МАУ: у хворих 1-ї групи він становив (130,2 ± 9,9) та (55,1 ± 2,1) мкг/мл, 2-ї — (172,6 ± 7,1) та (113,1 ± 5,2) мкг/мл до та після лікування відповідно (p ‹ 0,05). Рівень ХС ЛПНЩ становив у хворих 1-ї групи (3,79 ± 1,47) та (2,83 ± 1,19) ммоль/л (p ‹ 0,05), 2-ї групи — (4,79 ± 1,61) та (4,13 ± 0,84) ммоль/л (p ‹ 0,001). Протягом лікування у хворих обох груп рівень артеріального тиску залишався незмінним, корекцію дози інгібіторів ангіотензинперетворювального ферменту не проводили. Висновки. У хворих на ЦД обох типів із МАУ терапія симвастатином у дозі 20 мг/добу протягом 3 міс супроводжується вірогідним зменшенням екскреції альбуміну з сечею.

Дод.точки доступу:
Малиновська, О.В.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Амосова, К. М.
Порівняльна оцінка агрегації тромбоцитів із різними індукторами з метою виявлення біохімічної аспіринорезистентності у хворих з гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST [Текст] / К. М. Амосова, Н. В. Нетяженко, Г. І. Мішанич // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 46-53 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — оцінка інформативності визначення аспіринорезистентності (АР) за допомогою агрегації тромбоцитів з аденозиндифосфатом (АДФ), адреналіном та ристоцетином порівняно з результатами агрегації з арахідоновою кислотою (АК) як найбільш специфічного методу діагностики АР у хворих з гострим коронарним синдромом (ГКС) без елевації сегмента ST, який виник на тлі терапії ацетилсаліциловою кислотою («Аспірином»). Матеріали і методи. В дослідженні взяли участь 140 хворих, послідовно госпіталізованих у інфарктні відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва з 1 січня 2006-го до 1 січня 2007 року з діагнозом ГКС без елевації сегмента ST. Всі вони внаслідок хронічної ішемічної хвороби серця систематично (не менше 5 із 7 діб) приймали ацетилсаліцилову кислоту (АСК) із профілактичною метою в дозі від 80 до 100 мг/добу (в середньому 88 мг/добу ± 21,2 мг/добу) протягом останніх 6 міс (в середньому 1,2 ± 2,2). Критеріями вилучення були попередня терапія іншими дезагрегантами (клопідогрель, дипіридамол), прийом нестероїдних протизапальних засобів за 6 міс до госпіталізації, стійка елевація сегмента ST або гостре виникнення повної блокади лівої ніжки пучка Гіса на ЕКГ, гостра лівошлуночкова серцева недостатність (СН), ознаки хронічної СН ІІБ—ІІІ стадії, за класифікацією М.Д. Стражеска і В.Х.Василенка, фракція викиду лівого шлуночка нижче 45 %, природжені та набуті вади серця, міокардит, кардіоміопатії, перикардит, легенева артеріальна гіпертензія, а також тяжкий цукровий діабет 1 та 2 типів, тяжкі хронічні захворювання нирок та печінки із порушенням їхніх функцій та інші тяжкі супутні захворювання, що з високою ймовірністю зменшують тривалість життя протягом наступних 12 міс. У дослідження залучали в першу добу госпіталізації. Принцип роботи полягав у визначенні АР за допомогою результатів оцінки агрегації тромбоцитів з індуктором АК у всіх 140 хворих у першу добу після госпіталізації, зранку натще, після попередньої навантажувальної дози АСК. В подальшому за результатами цього тесту пацієнтів розділили на 2 групи: 1-шу становили 15 (10,7 %) хворих з біохімічно доведеною АР (критерій див. нижче), а 2-гу — 125 (89,3 %) пацієнтів без неї. Для визначення АР в якості індуктора агрегації використовували АК («Ренам», Росія) в концентрації 0,5 мг/мл. Згідно з критеріями пацієнтів, які мали залишкову агрегацію тромбоцитів ≥ 20 % на тлі прийому АСК, вважали аспіринорезистентними. У всіх хворих оцінювали також агрегацію тромбоцитів з АДФ у дозі 5 мкмоль/л, з адреналіном — 0,125 Од/мл, та ристоцетином — 15 мг/мл («Ренам», Росія). Результати та обговорення. З використанням АК як індуктора нами було виявлено досить низьку частоту АР (10,7 %) у пацієнтів з ГКС без елевації сегмента ST. У процесі порівняння середніх величин агрегації тромбоцитів у хворих з ГКС та здорових виявлено вірогідне підвищення ступеня агрегації як у всіх 140 хворих з ГКС, так і у хворих кожної окремої групи, після біохімічного підтвердження АР (всі p ‹ 0,01). При цьому група з доведеною АР мала вищі показники агрегації тромбоцитів зі всіма індукторами порівняно з групою без неї. Отримані результати свідчили про відсутність вірогідної кореляції між ступенем агрегації з АК та адреналіном і ристоцетином. Водночас для АДФ отримано кореляційний зв’язок середньої сили (r = 0,5; p ‹ 0,05). Як засвідчили наші результати, використання запропонованих емпіричних, тобто не верифікованих за допомогою інших методів, критеріїв АР шляхом оцінки агрегації з АДФ, адреналіном та ристоцетином порівняно з АК значно завищує частоту АР, яка була встановлена нами за допомогою золотого стандарту при агрегації з АК. Водночас ці критерії, за нашими даними, мали дуже низьку специфічність, особливо адреналіно) та ристоцетиноагрегація. Це свідчить про некоректність використання їх для оцінки відповіді тромбоцитів на дію АСК. При цьому прийняття як критерію АР залишкової АДФ-індукованої агрегації ≥ 85 % дає змогу виявити АР з чутливістю 76 % і специфічністю 72 % і використовувати агрегацію з АДФ для визначення АР за неможливості оцінки агрегації з АК для визначення АР або додатково з метою оцінки агрегації з АК. Виявлено вірогідну кореляцію АК-агрегації з АДФ-агрегацією (r = 0,5; p ‹ 0,05), яка дає підстави стверджувати, що у хворих з резистентністю до АСК певною мірою порушено й агрегацію з АДФ. Висновки. Порівняльна оцінка у хворих з гострим коронарним синдромом, які до цього приймали АСК протягом не менше 6 міс, ступеня агрегації тромбоцитів з АК, з одного боку, і агрегації з адреналіном і ристоцетином, з другого, свідчить про відсутність кореляції між ними. При цьому виявлено кореляцію помірної сили між показниками агрегації з АК і з АДФ. Використання літературних критеріїв АР, які ґрунтуються на визначенні залишкової агрегації з АДФ, адреналіном та ристоцетином, недоцільне через їхню низьку специфічність та чутливість. Додатковим критерієм біохімічної АР, за даними оцінки агрегації з АК, може бути залишкова агрегація тромбоцитів з АДФ у дозі 5 мкмоль/л ≥ 85 % (чутливість 76 %, специфічність 72 %).

Дод.точки доступу:
Нетяженко, Н.В.; Мішанич, Г.І.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Геник, С. М.
Діагностичне значення різних методів променевої діагностики для виявлення пізніх ускладнень після імплантації кава-фільтрів [Текст] / С. М. Геник, С. М. Сироїд, О. Я. Попадюк // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 54-58 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — оцінка діагностичного значення методів променевої діагностики для визначення ускладнень застосування кава-фільтрів у різні терміни після їхньої імплантації. Матеріали і методи. Обстежено 185 хворих з імплантованими кава-фільтрами різних моделей. З них у 19 хворих з кава-фільтрами «Осот» та у 5 — «Cordis», у періоди після імплантацій від 1 тиж до 6 років проводили ультразвукове дуплексне сканування та спіральну комп’ютерну томографію нижньої порожнистої вени у ділянці локалізації емболовловлювальних пристроїв. Результати та обговорення. Проведено спіральну комп’ютерну томографію у 24 хворих з фільтром «Осот», що дало змогу виявити такі ускладнення: вихід колби кава-фільтра за межі порожнистої вени у 4 (4,3 %) хворих, перфорацію ніжками фільтра стінки порожнистої вени у 19 (20,4 %), проникнення ніжок у сусідні органи: аорту — у 9 (9,7 %), мезентеріальну артерію — у 2 (2,15 %), сечовід — у 1 (1,08 %), тканину нирки — у 2 (2,15 %), тонку кишку — у 5 (5,4 %), дванадцятипалу кишку — у 1 (1,08 %), товсту кишку — у 1 (1,08 %), проникнення у м’язи спини — у 1 (1,07 %), ангуляцію — у 19 (20,4 %), оклюзію порожнистої вени — у 3 (29,4 %), стеноз порожнистої вени — у 13 (14 %), контакт ніжки з тілом хребця та утворення кісткового мозолю — у 9 (9,7 %), деструкцію фільтра — у 4 (4,4 %) та розширення порожнистої вени в ділянці контакту з ніжками фільтра — у 1 випадку. У разі перфорації задньої стінки нижньої порожнистої вени ніжки кава-фільтра мігрували до тіла поблизького хребця, за контакту з яким утворювався кістковий мозоль пірамідальної форми на поверхні хребця, що охоплював саму ніжку на 1,5 см. Висновки. Методи променевої діагностики — ультразвукове дуплексне сканування та спіральна комп’ютерна томографія — дають змогу виявити такі ускладнення після імплантації кава-фільтра: ангуляцію, перфорацію стінки нижньої порожнистої вени та прилеглих органів, міграцію, деструкцію фільтра. Найвірогіднішим і найточнішим методом візуалізації та виявлення кава-фільтрів у нижній порожнистій вені та їхнього положення відносно сусідніх органів є спіральна комп’ютерна томографія.

Дод.точки доступу:
Сироїд, С.М.; Попадюк, О.Я.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

10.

Ватутин, Н. Т.
Ожирение как фактор риска рецидивов фибрилляции предсердий [Текст] / Н. Т. Ватутин, Н. В. Калинкина, А. Н. Шевелек // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 59-64 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — оцінити роль ожиріння як можливого чинника ризику розвитку рецидивів фібриляції передсердь (ФП). Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 52 пацієнти (34 чоловіки та 18 жінок, середній вік 54,7 року ± 10,5 року) з помірною артеріальною гіпертензією (АГ) ІІ ступеня, стабільною ішемічною хворобою серця (ІХС) і фракцією викиду лівого шлуночка (ЛШ) › 45 %, що мали в анамнезі пароксизми ФП та синусовий ритм на момент початку дослідження. У всіх пацієнтів визначали індекс маси тіла (ІМТ), обвід талії (ОТ), стегон (ОС) та їх відношення (ОТ/ОС), а також виконували ехокардіографію з оцінкою показників систолічної та діастолічної функцій ЛШ, товщини задньої стінки ЛШ, міжшлуночкової перегородки, індексу маси міокарда ЛШ та діаметра ЛП. За пацієнтами спостерігали протягом 6 міс, при цьому оцінювали наявність пароксизмів ФП, їхню частоту. Обробку результатів виконували із використанням пакета статистичного аналізу Statistica 6.0. Для порівняння середніх величин використовували критерій Стьюдента. Кореляційні зв’язки між парами кількісних ознак оцінювали за допомогою коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона. Для виявлення предикторів розвитку рецидивів ФП використали логістичну регресійну модель, в якій незалежними параметрами виступали показники ІМТ, ОТ, ОС, ОТ/ОС. Відношення шансів (ВШ) розвитку рецидивів аритмії визначали з 95 % довірчим інтервалом (ДІ). У всіх випадках перевірки гіпотез різницю вважали статистично значущою при p ‹ 0,05. Результати та обговорення. За період спостереження у 28 (58 %) пацієнтів (1-ша група) виникли рецидиви ФП, у решти 20 (42 %) (2-га група) зберігався синусовий ритм. У хворих 1-ї групи порівняно з пацієнтами 2-ї вірогідно вищими були величини ІМТ — (34,7 ± 8,2) та (26,7 ± 5,7) кг/м2 (p = 0,003), ОТ — (108,5 ± 9,1) та (84,1 ± 6,4) см (p ‹ 0,001), ОС — (116,6 ± 12,5) та (108,8 ± 9,6) см (p = 0,01) та ОТ/ОС — (0,94 ± 0,04 і 0,79 ± 0,06; p ‹ 0,001). Під час аналізу показників ехокардіографії істотну різницю виявлено лише в діаметрі ЛП, який був вищим у пацієнтів 1-ї групи порівняно з 2-ю — (4,2 ± 0,1) проти (3,9 ± 0,1) см (p = 0,01). Під час мультиваріантного аналізу після стандартизації за діаметром ЛП вірогідними (p ≤ 0,05) незалежними чинниками ризику рецидивів ФП були показники ІМТ ≥ 33 кг/м2 (ВШ 1,06, 95 % ДІ 1,01—1,13) та ОТ/ОС ≥ 0,85 (ВШ 1,08, 95 % ДІ 1,03—1,13) за чутливості ознак 77 та 81 % і специфічності 56 і 72 % відповідно. Висновки. У пацієнтів з АГ ІІ ступеня та стабільною ІХС з рецидивами ФП незалежними предикторами їхнього розвитку є ІМТ та ОТ/ОС. У разі збільшення величин ІМТ ≥ 33 кг/м2 на одну одиницу і ОТ/ОС ≥ 0,85 — на одну соту ризик розвитку рецидивів ФП зростає у 1,06 и 1,08 разу відповідно (чутливість — відповідно 77 і 81 % та специфічність — 56 і 72 %).

Дод.точки доступу:
Калинкина, Н.В.; Шевелек, А.Н.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

11.

Чинники ризику несприятливого однорічного прогнозу ранньої постінфарктної стенокардії [Текст] / К. М. Амосова [та ін.] // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 65-71 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — визначити частоту несприятливого однорічного прогнозу ранньої постінфарктної стенокардії (РПІС) та його чинники ризику. Матеріали і методи. Ми обстежили 72 хворих на інфаркт міокарда (ІМ) з РПІС. У всіх пацієнтів на 1-шу — 2-гу добу після виникнення РПІС досліджували функцію ендотелію за методикою D. Celermajer, варіабельність серцевого ритму (ВСР) з оцінкою показників SDNN, RMSSD, LF/HF у стані спокою і в процесі антиортостатичної проби. Зразу після госпіталізації, на 1-шу — 2-гу добу виникнення РПІС, під час виписування і через рік визначали кількість лейкоцитів, швидкість осідання еритроцитів, сироватковий рівень фібриногену. 52 (72,2 %) хворим із РПІС у стаціонарі проводили рентгеноконтрастну коронарографію (КГ). Протягом року за пацієнтами проводили амбулаторне спостереження: фіксували випадки повторного ІМ, госпіталізації з причини нестабільної стенокардії, смерті від серцево-судинної причини. Визначали чутливість, специфічність і прогностичну цінність чинників ризику несприятливого однорічного прогнозу РПІС. Результати та обговорення. За даними однорічного спостереження, несприятливі наслідки РПІС були у 52,8 % хворих, у тому числі серцево-судинна смерть у 12,5 %. Ці хворі склали І групу (n = 38), а без таких «подій» — ІІ (n = 34). Групи не відрізнялися за віком, співвідношенням статей, частотою супутніх артеріальної гіпертензії і цукрового діабету. Перебіг РПІС у пацієнтів І групи характеризувався частішим її розвитком у більш ранні терміни — в перші 10 діб (у 50 % хворих порівняно з 23,5 % у ІІ групі; p ‹ 0,001), нічним ангінозним болем (71,1 порівняно з 14,7 %; p ‹ 0,001) і спонтанними ішемічними змінами на ЕКГ (92,1 порівняно з 52,9 %; p ‹ 0,001). У хворих з РПІС із несприятливими наслідками була виразніша дисфункція ендотелію (ендотелієзалежна вазодилатація в І групі 3,9 % ± 0,4 %, в ІІ — 5,1 % ± 0,6 %; p ‹ 0,001)) і більша частота парадоксальної реакції ВСР під час антиортостатичної проби (76,3 порівняно з 29,4 %; p ‹ 0,001). Хворі І групи відрізнялися від хворих ІІ вірогідно більшою кількістю лейкоцитів у разі розвитку РПІС — (12,3 ± 1,1) порівняно з (9,8 ± 0,7) • 109/л (p ‹ 0,001), а також вищим сироватковим рівнем фібриногену — (5,3 ± 0,3) порівняно з (4,3 ± 0,2) г/л (p 0,001). Найчастішим ураженням коронарних артерій при КГ у хворих І групи була наявність нестабільних бляшок у неінфарктозалежній артерії за прохідної чи непрохідної інфарктозалежної артерії (66,7 порівняно з 16 % у ІІ групі; p ‹ 0,001). Висновки. Несприятливі наслідки РПІС протягом року спостерігаються у 52,8 % пацієнтів. Основними чинниками ризику несприятливого однорічного прогнозу РПІС є її виникнення в перші 10 діб від розвитку ІМ, нічний ангінозний біль, епізоди спонтанної ішемії міокарда на ЕКГ, зниження ендотелієзалежної вазодилатації ‹ 4,4 %, парадоксальна реакція ВСР під час антиортостатичної проби, збільшення кількості лейкоцитів у разі розвитку РПІС › 10 • 109/л. При КГ у 66,7 % хворих із несприятливими наслідками РПІС виявлено нестабільні бляшки в неінфарктозалежній артерії за прохідної чи непрохідної інфарктозалежної артерії.

Дод.точки доступу:
Амосова, К.М.; Рокита, О.І.; Атаманенко, О. А.; Лисак, З. В.; Коваленко, А. А.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

12.

Урсуленко, В. И.
Клинический случай развития инфаркта миокарда с формированием тромбированной аневризмы левого желудочка у пациента с миокардиальным «мостиком» [Текст] / В. И. Урсуленко, Е. К. Гогаева // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 72-77 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Мета роботи — демонстрація ролі минущої систолічної компресії коронарної артерії в розвитку трансмурального інфаркту міокарда з формуванням тромбованої аневризми лівого шлуночка без атеросклеротичного ураження вінцевих артерій. Матеріали і методи. Хворий Д., 40 років, переніс трансмуральний інфаркт міокарда. Проведено комплексне обстеження та хірургічне лікування. Результати та обговорення. Ангіографічний діагноз міокардіального «місточка» над середньою третиною передньої міжшлуночкової гілки лівої вінцевої артерії із 100 % систолічною компресією та тромбуванням аневризми лівого шлуночка підтвердився інтраопераційно. Проведено супракоронарну міотомію, аортокоронарне шунтування з резекцією тромбованої аневризми лівого шлуночка в умовах штучного кровообігу. Висновки. Минуща систолічна компресія коронарної артерії міокардіальним «місточком» може призвести до інфаркту міокарда з формуванням тромбованої аневризми лівого шлуночка.

Дод.точки доступу:
Гогаева, Е.К.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

13.

Синяченко, О. В.
Ишемическая болезнь сердца и эректильная дисфункция [Текст] / О. В. Синяченко, А. В. Яковленко, Т. В. Аникеева // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 78-83 . - ISSN 1727-5717
Анотація: У огляді літератури подано, що еректильна дисфункція (ЕД) є важливим предиктором ішемічної хвороби серця (ІХС) і що існує чіткий прямий зв’язок між частотою розвитку ІХС та ЕД. З одного боку, після появи ознак ЕД протягом 10 років ймовірність формування ІХС і розвитку інфаркту міокарда становить майже 40 %, а з іншого, 60—80 % чоловіків з ІХС з різних причин втрачають еректильну функцію. Через систему оцінки останньої можна в масштабах епідеміологічних досліджень навіть виокремити групу ризику щодо ІХС. Спільними патогенетичними чинниками ІХС та ЕД є ендотеліальна дисфункція, метаболічний синдром, малорухомий спосіб життя, куріння, психоемоційні стреси і депресивні стани, а в 25 % випадків ЕД пов’язана з прийомом лікарських засобів із приводу ІХС.

Дод.точки доступу:
Яковленко, А.В.; Аникеева, Т.В.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

14.

Бобришев, К. А.
Сольова гіпотеза — pro et contra: дискусії щодо ролі натрію хлориду у виникненні та розвитку артеріальної гіпертензії [Текст] / К. А. Бобришев, В. В. Коломієць // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 84-92 . - ISSN 1727-5717
Анотація: У огляді проаналізовано докази сольової гіпотези – припущення про причинний зв’язок між розвитком артеріальної гіпертензії (АГ) та споживанням звичайної для індустріальних суспільств кількості кухонної солі. Показано, що жоден із цих доказів не має абсолютної чинності. Так, клінічні дослідження характеризуються істотними погрішностями дизайну і до них залучають хворих переважно на нефрогенну АГ. Експериментальні роботи не відтворюють реального споживання тваринами натрію хлориду, а отже, й природних умов виникнення АГ. Крос-культуральні та міграційні спостереження не враховують ані соціокультурної різниці між порівнюваними популяціями, ані принципових особливостей палеолітичного раціону. Епідеміологічним дослідженням властиві методичні обмеження, передусім пов’язані з коректною оцінкою даних статистичного аналізу. Метааналізи охоплюють неоднакові за науковою цінністю дослідження, а крім того, демонструють несприятливий вплив обмеження у споживанні натрію хлориду на нейрогуморальний і метаболічний профіль людини.

Дод.точки доступу:
Коломієць, В.В.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

15.

Гудз, І. М.
Роль та місце артеріо-венозної нориці в реконструкціях артерій нижньої кінцівки [Текст] / І. М. Гудз, О. І. Гудз // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 93-96 . - ISSN 1727-5717
Анотація: У процесі реконструкцій артерій гомілки та стопи за наявності хронічної критичної ішемії з метою зниження периферичного опору в зоні дистального анастомозу інколи формують артеріо-венозну норицю. Численні дані літератури свідчать про те, що немає єдиної думки щодо доцільності такої тактики. На жаль, бракує й багатоцентрових рандомізованих досліджень, які б сформували доказову базу стосовно ролі та місця артеріо-венозних нориць у дистальних реконструкціях.

Дод.точки доступу:
Гудз, О.І.
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

16.

Жарінов, О. Й.
Ведення хворих з фібриляцією передсердь [Текст] / О. Й. Жарінов // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 97-112 . - ISSN 1727-5717
Анотація: Стратегія і тактика ведення хворих із фібриляцією передсердь (ФП) залежать від багатьох чинників, які можна оцінити під час рутинного клінічного обстеження хворого. До них належать клінічна форма, основне захворювання та пускові чинники, наявність та особливості клінічної симптоматики, тривалість, частота виникнення та можливості припинення пароксизмів. Якщо виявлено можливу причину пароксизму, лікування переважно спрямоване на її корекцію (заходи для обмеження зони некрозу при інфаркті міокарда, корекція дисфункції щитовидної залози, дезінтоксикаційна терапія, введення препаратів калію і магнію). Оцінка етіологічних чинників ФП безпосередньо впливає на вибір оптимальних засобів сповільнення частоти серцевих скорочень (ЧСС) і антиаритмічної терапії. Певні фонові хвороби серця зумовлюють зменшення ефективності та підвищення ступеня ризику аритмогенної дії антиаритмічних препаратів 1-го класу. Значні гемодинамічні порушення (симптомна артеріальна гіпотензія, серцева астма чи набряк легень) є абсолютним показанням для невідкладної електричної кардіоверсії. Пріоритетними напрямами ведення пацієнтів із безсимптомною ФП є профілактика тромбоемболічних ускладнень ФП і (за потреби) корекція підвищеної ЧСС. Супутні аритмії та порушення провідності також мають вагоме значення для вибору стратегії і тактики лікування. Залежно від клінічної форми ФП, виразності симптоматики та змін якості життя хворих лікар здійснює вибір між стратегіями контролю ЧСС та збереження і підтримання синусового ритму серця. Оптимальна тактика антитромботичної терапії визначається на підставі оцінки маркерів ризику інсульту. Критичний розгляд та систематизація вказаних аспектів ґрунтуються на положеннях спільних рекомендацій Американської колегії кардіологів, Американської кардіологічної асоціації та Європейського товариства кардіологів (2006).

Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

17.

Виленский, Ю.
Энциклопедическое исследование о жизни и деятельности выдающегося хирурга современности Н.М. Амосова [Текст] / Ю. Виленский // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 113-116 . - ISSN 1727-5717

Дод.точки доступу:
Амосов, Н.М. (1913-2002) \о нем\
Примірників всього: 1
ЧЗ (1)
Свободны: ЧЗ (1)
Знайти схожі

Статистика за 07.07.2024
Кількість запитів	3873
Кількість відвідувачів	1

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)