Наукова бібліотека Запорізького державного медичного університету

На головну сторінку сайту

Спрощенний режим

E-бібліотека навчальних матеріалів

Бази даних

Електронний каталог бібліотеки ЗДМФУ- результати пошуку

Вид пошуку

Електронний каталог бібліотеки ЗДМФУ

Каталог онлайн курсів на платформі edX

Публікації співробітників ЗДМФУ

Картотека авторефератів дисертацій

Картотека іноземної літератури

Картотека законодавчих документів

Картотека рідкісних видань

Фонд електронних документів

Каталог WEB - ресурсів

Ресурси порталу Springer Link (доступ через IP-адреси ЗДМУ)

Заочно-дистанційне навчання

Полнотекстовая

Зона пошуку

у знайденому

Знайдено у інших БД:

Публікації співробітників ЗДМФУ (8)

Картотека іноземної літератури (6)

Формат представлення знайдених документів:
повний	інформаційний	короткий

Відсортувати знайдені документи за:
автором	назвою	роком видання	типом документа

Пошуковий запит: <.>II=ЗУ1/2018/20/4<.>

Загальна кількість знайдених документів : 24
Показані документи с 1 за 20

1-20 21-24

Кисельов, С. М.
Найближчий і віддалений прогноз під впливом антикоагулянтної терапії у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда після тромболітичної терапії [Текст] / С. М. Кисельов // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 462-466 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
СЕРДЦА АНЕВРИЗМА (профилактика и контроль, этиология)
КОРОНАРОТРОМБОЗ (профилактика и контроль)
ИНФАРКТ МИОКАРДА (реабилитация)
ТРОМБОЛИТИЧЕСКАЯ ТЕРАПИЯ (использование)
Анотація: Прогнозування перебігу гострого інфаркту міокарда не втрачає актуальності до сьогодні. Мета роботи – визначити вплив різних режимів антикоагулянтної терапії на госпітальну летальність, річну смертність, формування аневризми та тромбоутворення в порожнині лівого шлуночка хворих на гострий Q-інфаркт міокарда після тромболітичної терапії. Матеріали та методи. У 167 хворих на гострий Q-інфаркт міокарда після тромболітичної терапії досліджували госпітальну летальність, річну смертність, ризик формування гострої аневризми та аневризми з тромбом лівого шлуночка залежно від отриманого антикоагулянта. Ймовірність настання несприятливих кардіоваскулярних подій оцінювали за відносним ризиком із довірчим інтервалом 95 %. Для оцінювання функції виживання використовували метод множинних оцінок Каплана–Мейєра. Для порівняння виживаності у групах використовували Log-rank-тест. Для всіх видів аналізу відмінності вважали вірогідними при р 0,05. Результати. Виживаність протягом госпітального періоду була вірогідно вищою у групі, де застосовували нефракціонований гепарин, порівняно з пацієнтами, які отримали фондапаринукс. Лікування нефракціонованим гепарином, порівняно з фондапаринуксом, вірогідно знижує відносний ризик смерті впродовж госпітального періоду. Не встановили вірогідні відмінності річної виживаності хворих, які отримали фондапаринукс, еноксапарин і нефракціонований гепарин. Отже, всі три підходи були однаково ефективними щодо віддаленого прогнозу хворих на Q-інфаркт міокарда. Порівнюючи відносний ризик формування аневризми та аневризми з тромбом лівого шлуночка у групах хворих на Q-інфаркт міокарда залежно від антикоагулянтної терапії, вірогідні розбіжності не виявили. Тобто аневризма та аневризма з тромбом лівого шлуночка з однаковою частотою виникала у хворих на Q-інфаркт міокарда, котрі отримували як низькомолекулярний, так і нефракціонований гепарин. Висновки. Застосування нефракціонованого гепарину у хворих на гострий Q-інфаркт міокарда після тромболітичної терапії вірогідно знижує ризик госпітальної летальності в 1,46 раза порівняно з низькомолекулярним гепарином. Щодо річної смертності, ризику формування гострої аневризми та аневризми з тромбом лівого шлуночка нефракціонований і низькомолекулярний гепарин були однаково ефективними.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Тащук, В. К.
Вплив альдостерону на маркери колагеноутворення у хворих на інфаркт міокарда при нирковій дисфункції / В. К. Тащук, О. С. Полянська, О. І. Гулага // Запорож. мед. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 467-470 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ИНФАРКТ МИОКАРДА (диагностика, патофизиология)
АЛЬДОСТЕРОН (диагностическое применение)
ПЕПТИДИЛДИПЕПТИДАЗА A (диагностическое применение)
ФИБРОЗ (классификация)
ПОЧЕК БОЛЕЗНИ (осложнения)
Анотація: Мета роботи – дослідити рівні альдостерону, ангіотензинперетворювального ферменту та активності протеолітичної системи крові у хворих на гострий інфаркт міокарда на тлі хронічної хвороби нирок. Матеріали та методи. Групу спостереження склали 106 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні з приводу гострого Q-інфаркту міокарда. Хворих поділили на 2 групи залежно від рівня швидкості клубочкової фільтрації: І – пацієнти з рівнем ≤90 мл/год, ІІ – з рівнем › 90 мл/год. Результати. Досліджуючи особливості нейрогуморальної регуляції у хворих на гострий інфаркт міокарда виявили, що в пацієнтів І групи рівень альдостерону був вірогідно вищим, ніж у хворих ІІ групи (р ‹ 0,05). Концентрація ангіотензинперетворювального ферменту у хворих І групи була вірогідно вищою, ніж у групі порівняння (р ‹ 0,05). У І групі хворих спостерігали зростання протеолітичної активності сироватки крові за азоальбуміном (р › 0,05), азоказеїном (р ‹ 0,05) та азоколагеном (р › 0,05). Виявили вірогідний від’ємний кореляційний зв’язок рівня альдостерону з активністю протеолізу за азоколагеном (р ‹ 0,01), що підтверджує роль альдостерону у процесах колагеноутворення. Обговорення потребує патогенетично зумовлена класифікація фіброзу в міокарді: фіброз заміни (локальний (з аневризмою лівого шлуночка або без аневризми лівого шлуночка), дифузний (зі збереженням фракції викиду лівого шлуночка понад 40 % або зі зниженням фракції викиду лівого шлуночка менше ніж 40 %)), інтерстиціальний, ендоміокардіальний. Висновки. У хворих на гострий інфаркт міокарда при ІІ стадії хронічної хвороби нирок виявили вірогідне підвищення рівня альдостерону й ангіотензинперетворювального ферменту, що може призводити до прогресування серцевої недостатності. Збільшення протеолітичної активності сироватки крові за рівнем лізису азоказеїну, вірогідний від’ємний кореляційний зв’язок рівня альдостерону з активністю протеолізу за азоколагеном (r = -0,36; р ‹ 0,01) вказують на можливий несприятливий перебіг інфаркту міокарда в пацієнтів із нирковою дисфункцією.

Дод.точки доступу:
Полянська, О. С.; Гулага, О. І.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Сherniuk, S. V.
Speckle-tracking parameters as predictors of left ventricular systolic dysfunction in patients with myocarditis [Текст] / S. V. Сherniuk // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 471-474 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
МИОКАРДИТ (диагностика)
СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКА ЛЕВОГО ДИСФУНКЦИЯ (диагностика)
ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ (использование, методы)
Анотація: Purpose. To evaluate the prognostic capabilities of speckle-tracking echocardiography for prediction of left ventricular systolic dysfunction persistence after 1-year follow-up of patients with myocarditis. Methods. We included 58 patients with acute diffuse myocarditis and left ventricular (LV) systolic dysfunction – LV ejection fraction (EF) ≤40 % who underwent examination 3 times: within the 1st month after the disease onset, at 6- and 12-month follow-up. Transthoracic 2-dimensional echocardiography (EchoCG) and speckle-tracking echocardiography (STE) were performed with the measurement of LV end-diastolic volume index (LV EDVi) and LV EF, longitudinal global systolic strain (LGSS) and strain rate (LGSSr), circumferential global systolic strain (CGSS) and strain rate (CGSSr), radial global systolic strain (RGSS) and strain rate (RGSSr). For better clarity, parameters of longitudinal and circumferential strain were presented in absolute values. Results. After 12-month follow-up in comparison with the 1st month we observed improvement of LV EF 43.2 ± 3.1 % vs. 32.2 ± 2.7 % (P 0.02), respectively, and decrease of LV EDVi 91.1 ± 6.6 ml/m2 vs. 112.2 ± 7.2 ml/m2 (P 0.05), respectively. But statistically significant increase of STE parameters in comparison with their values in the 1st month was indicated after only 6-month follow-up: the absolute value of LGSS increased from 5.40 ± 0.41 % to 8.40 ± 0.63 % (P 0.01) and the absolute value of CGSS – from 6.60 ± 0.73 to 10.40 ± 0.90 % (P 0.01). By the 12th month there was a further increase in the absolute values of these indicators which corresponded to the statistically significant increase in LV EF and reduction in LV EDVi. By the use of binary regression analysis we defined cut-off values for STE parameters, measured within the 1st month of myocarditis onset, that with high sensitivity and specificity could predict LV systolic dysfunction persistence after 12 months: LGSS.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Косилова, С. Е.
Функциональное состояние гипофизарно-надпочечниковой системы у женщин с ревматизмом [Текст] / С. Е. Косилова // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 475-478 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
БЕРЕМЕННОСТИ ОСЛОЖНЕНИЯ (диагностика, патофизиология)
АДРЕНОКОРТИКОТРОПНЫЙ ГОРМОН (диагностическое применение)
ГИДРОКОРТИЗОН (диагностическое применение)
АДАПТАЦИЯ ФИЗИОЛОГИЧЕСКАЯ
АНОКСИЯ (осложнения)
РЕВМАТИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ (осложнения)
Анотація: Цель работы – изучить особенности реактивности гипофизарно-надпочечниковой системы при беременности и в родах у женщин, больных ревматизмом, в зависимости от активности ревматического процесса и стадии хронической сердечной недостаточности (ХСН). Материалы и методы. Изучили уровень адренокортикотропина (АКТГ) и кортизола перед родами и в динамике родов у больных ревматизмом и у здоровых женщин. Результаты. У беременных и рожениц, страдающих ревматизмом, нарушается функциональное состояние гипофизарно-надпочечниковой системы. Роды у больных неактивной фазой ревматического процесса при І стадии ХСН протекают с большим напряжением функциональной активности гипофиза и коры надпочечников, о чем свидетельствует более высокое содержание АКТГ и кортизола в периферической крови. У женщин с активной фазой ревматического процесса стрессовые ситуации в родах приводят к выраженному напряжению гипоталамо-гипофизарной системы. Присоединение тяжелой ХСН приводит к истощению резервных возможностей коры надпочечников, что проявляется снижением уровня кортизола в крови рожениц. Выводы. Патологическое снижение уровня АКТГ и кортизола в крови рожениц с ревматизмом свидетельствует о нарушении процессов адаптации к стрессорному влиянию родов и хронической гипоксии.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Characteristics of domestic predictors of persistent bronchial asthma in adolescents and allergic rhinitis in children with a distal occlusion [Текст] / Т. Ye. Shumna [et al.] // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 479-486 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
АСТМА БРОНХИАЛЬНАЯ (диагностика, патофизиология, профилактика и контроль)
РИНИТ АЛЛЕРГИЧЕСКИЙ СЕЗОННЫЙ (осложнения)
ПРИКУСА АНОМАЛИИ (осложнения)
ПОДРОСТКИ
Анотація: Purpose. Determination of domestic predictors of bronchial asthma in adolescents and allergic rhinitis in children with distal occlusion who have a persistent clinical course of the disease. Materials and methods. A clinical, anamnestic and allergic examination of 87 adolescents aged 13 to 17 years has been conducted. Of them, 34 adolescents with persistent bronchial asthma were considered as the first monitoring group (І); the group II included 28 children with persistent allergic rhinitis and distal occlusion, thereby they additionally received orthodontic treatment for faciomaxillary pathology. The control group (ІІІ) consisted of 25 healthy children. The ratio of boys to girls in the observation and control groups was the same (P 0.05). Questionnaire method was used for the anamnestic data on living, social and hygienic conditions study: current household pet-keeping practice, frequency and specifications of certain cleaning agents and cosmetic products use in children. Also the clinical course of diseases and the subsequent dispensary observation in the remission period of children with persistent bronchial asthma and allergic rhinitis have been analyzed; an allergic study has been conducted in the absence of contraindications for in vivo testing with allergens by the use of skin prick tests with household and epidermal allergens produced by the Limited Liability Company “Immunologist” (Vinnytsia). When comparing statistical aggregates the non-parametric statistical method 2 × 2 Table, the Chi-square test (df = 1) were used and the odds ratio (OR) was calculated using the four-fold table with diagnostic interval (DI) calculation using the Woolf method. By the nonparametric gamma correlation method, recommended for use when there are many matching values in the data, the relationship between hypersensitivity indicators to allergens has been analyzed. A P-value of less than 0.05 was considered statistically significant. Results. Persistent course of chronic moderate allergic respiratory syndrome trended significantly higher in children with allergic rhinitis and distal occlusion (75.00%) than in adolescents with bronchial asthma (32.35 %). Household predictors of allergic diseases development in surveyed children were living in homes which were not renovated for over 10 years and keeping animals (for adolescents with asthma OR = 3.56, DI [1.08, 11.68] and OR = 6.27, DІ [1.26; 31.29]; for children with allergic rhinitis and distal occlusion OR = 4.62, DI[1.35; 15.78] and OR =6.39, DІ [1.24; 32.89]. Hypersensitivity to domestic dust allergens (35.29 %), Dermatophagoides pteronyssinus (29.41 %) house dust mites, epidermis of cats (23.53 %) has been diagnosed in adolescents with bronchial asthma and to house dusts Dermatophagoides pteronyssinus (50.00 %) and Dermatophagoides farinae (42.86 %), house dust mites (42.86 %), cat (42.86 %) and rabbit (17.86 %) epidermis has been revealed in children with allergic rhinitis and distal occlusion. Cosmetics, shampoos, bathing soaps containing formaldehyde, parabens, triclosan, sodium lauryl sulfate and surface-active agents for dishwashing were significantly more often used in the families of children with allergic diseases than in healthy families. Conclusions. Prevention of bronchial asthma in adolescents and allergic rhinitis and distal occlusion in children included the elimination treatment, prescription of allergen-specific immunotherapy according to positive results of allergy testing, living conditions improvement with timely repairs in their homes, use of hypoallergenic cosmetics, shampoos, soaps, gels, detergents for dishwashing without surface-active agents or careful rinsing under running water.

Дод.точки доступу:
Shumna, Т. Ye.; Nedelska, S. M.; Fedosieieva, O. S.; Zinchenko, Т. P.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Перцов, В. I.
Можливості ультразвукового дослідження плевральних порожнин у діагностиці стадії емпієми плеври [Текст] / В. I. Перцов, Я. В. Тєлушко, С. І. Савченко // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 487-490 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ЭМПИЕМА ПЛЕВРАЛЬНАЯ (ультрасонография)
ТОРАКОСКОПИЯ (использование, методы)
ПЛЕВРА (ультрасонография)
УЛЬТРАСОНОГРАФИЯ (использование)
Анотація: Мета роботи – поліпшити результати лікування хворих на емпієму плеври (ЕП) шляхом удосконалення методу діагностики стадії емпієми та розширення показань до відеоторакоскопії (ВТС). Матеріали та методи. Виконали аналіз результатів лікування хворих на ЕП. У дослідження залучені хворі на неспецифічну парапневмонічну ЕП 1 та 2 стадій (за класифікацією EACTS), що потребували відеоторакоскопії (ВТС). До оперативного втручання (на першу чи другу добу після надходження у стаціонар) пацієнту виконували ультразвукове дослідження плевральних порожнин з визначенням екскурсії діафрагми. Обчислювали відносну рухливість її куполів як відношення екскурсії діафрагми з ураженого боку до здорового. На підставі ендоскопічної картини та результатів морфологічного дослідження біопсійного матеріалу (плеври) визначали стадію захворювання. Результати. Обстежили 67 хворих на ЕП (чоловіків – 50, жінок – 17). Першу стадію ЕП діагностували у 30 випадках (чоловіків – 22, жінок – 8), другу – у 37 (чоловіків – 28, жінок – 9). Середній вік – 46,36 ± 14,01 року. Досліджуючи відносну рухливість куполів діафрагми, виявили: при першій стадії її медіана становила 0,596 (0,444; 0,714) і була вірогідно більшою, ніж при другій – 0,078 (0,048; 0,118), p 0,0001. За допомогою ROC-аналізу встановили, що чутливість запропонованого методу дорівнювала 0,933; специфічність – 0,973; cut point

Дод.точки доступу:
Тєлушко, Я. В.; Савченко, С. І.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Максимчук, Н. О.
Можливості ренопротекції при синдромі ендогенної інтоксикації гнійно-септичного генезу в періоді розвитку вторинної токсичної ауто агресії [Текст] / Н. О. Максимчук, В. М. Коновчук // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 491-495 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ВОСПАЛЕНИЕ (диагностика, лекарственная терапия)
СИСТЕМНОЙ ВОСПАЛИТЕЛЬНОЙ РЕАКЦИИ СИНДРОМ (диагностика, лекарственная терапия)
ВОДНО-ЭЛЕКТРОЛИТНЫЙ БАЛАНС (физиология)
АРГИНИН (терапевтическое применение)
Кл.слова (ненормовані):
СОРБИЛАКТ
Анотація: Мета роботи – дослідити спектр ренопротекції, зокрема осмо- та волюморегуляторних функцій при поєднаному застосуванні сорбілакту та L-аргініну у хворих із синдромом ендогенної інтоксикації гнійно-септичного генезу в періоді розвитку вторинної токсичної аутоагресії. Матеріали та методи. Дослідили показники волюмо- та осморегуляторної функції нирок у пацієнтів трьох груп. І група (контрольна) – 31 хворий із синдромом системної запальної відповіді (ССЗВ). ІІ група ؘ – 27 хворих із синдромом ендогенної інтоксикації (СЕІ), які отримали стандартну терапію. ІІІ група – 29 хворих із СЕІ, яким на базі стандартної терапії вводили сорбілакт. IV група – 30 хворих із СЕІ, стандартне лікування, яких доповнили поєднаним застосуванням сорбілакту та L-аргініну. Інфузію сорбілакту пацієнтам ІІІ та IV груп виконали з розрахунку 6–7 мл/кг маси тіла внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 7–8 мл/хв. Після завершення інфузії сорбілакту пацієнтам IV групи виконували інфузію 4,2 % розчину L-аргініну (тівортін внутрішньовенно краплинно згідно з інструкцією). Наведено результати застосування препаратів у періоді розвитку вторинної токсичної аутоагресії. Результати. Встановили зменшення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) до 66,0 ± 2,1 мл/хв у хворих ІІ групи. Застосування сорбілакту на перший день дослідження у хворих із СЕІ (ІІІ група) збільшує ШКФ і зумовлює підвищення діурезу. Виявили зростання фільтраційної фракції натрію та збільшення екскреції катіону під впливом сорбілакту. Кліренс осмотично активних речовин (ОАР) у хворих із СЕІ знижується на 30–35 % від рівня контролю (ССЗВ). Інфузія сорбілакту пацієнтам із СЕІ в період розвитку ранньої токсичної аутоагресії на тлі стандартної терапії супроводжувалась статистично вірогідним підвищенням осмолярності плазми, фільтраційної фракції ОАР (щодо ІІ групи). Сумісне застосування сорбілакту та L-аргініну зумовлювало статистично вірогідне зростання ШКФ і кліренсу натрію. Висновки. За умов середньо-тяжкого перебігу СЕІ сорбілакт корегує цілісність втраченої осмо- та волюморегуляторної функції нирок, але не відновлює їх до контрольного рівня, зокрема ступінь пригнічення визначається на рівні 37 % та 22 % відповідно (р ˂ 0,05). Поєднання сорбілакту з L-аргініном за відповідними показниками кліренсів після першого сеансу зменшує дефіцит компенсації волюмо- (до 28 %, р ˂ 0,05) та осморегуляторної (до 15 %, р ˂ 0,05) функції нирок. Результати є підставою для введення у програму інтенсивної терапії СЕІ сорбілакт-L-аргінінового комплексу для нефропротекції.

Дод.точки доступу:
Коновчук, В. М.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Боєва, С. С.
Показники фагоцитарної активності, аутосенсибілізації та пуринового обміну у хворих на пневмоконіоз [Текст] / С. С. Боєва, О. А. Ракша-Слюсарєва, А. О. Слюсарев // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 496-502 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ПНЕВМОКОНИОЗ (иммунология)
СИЛИКОЗ (иммунология)
АУТОИММУНИТЕТ (физиология)
ФАГОЦИТОЗ (иммунология)
КСАНТИНОКСИДАЗА (диагностическое применение)
МОЧЕВАЯ КИСЛОТА (диагностическое применение)
Анотація: Мета роботи – виявити зміни в ланці неспецифічної резистентності, а також встановити ймовірну наявність аутоімунних реакцій і порушень пуринового обміну в гірників вугільних шахт, які хворі на пневмоконіоз. Матеріали та методи. Дослідження здійснили у 102 гірників вугільних шахт, які хворі на пневмоконіоз, серед них 98 осіб із діагнозом антракосилікоз, 4 – силікоз, а також обстежили 30 умовно здорових гірників. За віком і стажем роботи обстежені гірники були зіставні. Стан неспецифічної резистентності визначали за показниками фагоцитарної (відносний вміст фагоцитів, фагоцитарне число, фагоцитарний індекс), біохімічно зумовленої бактерицидної активності у спонтанному тесті з нітросинім тетразолієм (НСТ-тест). Наявність і рівень аутоімунного процесу в організмі визначали за циркулюючими імунними комплексами, аутосенсибілізацією до тканин легенів, тимусу, суглобової тканини, нирок, а також нативної (н-ДНК) та денатурованої ДНК (д-ДНК) у реакції пасивної гемаглютинації. Стан пуринового обміну оцінювали шляхом визначення активності ксантиноксидази та рівня сечової кислоти. Результати. У гірників вугільних шахт, які хворі на пневмоконіоз, виявили значні зміни показників клітинної та гуморальної ланки системи імунітету: різке зниження спонтанної та резервної фагоцитарної здатності нейтрофілів, про що свідчило вірогідне зниження відносного вмісту нейтрофілів, здатних до поглинання мікробних клітин, фагоцитарного числа та фагоцитарного індексу; зміну метаболізму нейтрофілів, що зумовлювало вірогідну недостатність бактерицидної біохімічно спричиненої активності нейтрофілів у спонтанному НСТ-тесті та індексу їхньої активації; розвиток аутоімунних процесів, що проявлялось вірогідним збільшенням вмісту циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові, наявністю вірогідно підвищеної сенсибілізації організму до власних тканин легенів, нирки, тимусу, суглобів, а також до н-ДНК та д-ДНК; порушення пуринового обміну, зареєстрованого підвищенням у сироватці крові хворих активності ксантиноксидази та рівня сечової кислоти. Висновки. Виявлені порушення свідчили про механізм розвитку пневмоконіозу в гірників вугільних шахт, пов’язаний зі змінами пуринового обміну й виникненням аутоімунних реакцій на тлі недостатності системи неспецифічної резистентності. Це проявляється у чималому зниженні поглинальної та бактерицидної здатності нейтрофілів периферичної крові та збільшенні рівня циркулюючих імунних комплексів, що призводить до підсилення запальних та аутоімунних процесів, створюючи патогенне коло.

Дод.точки доступу:
Ракша-Слюсарєва, О. А.; Слюсарев, А. О.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

Гилюк, О. Г.
Особливості діагностики дифузних уражень гепатобіліарної системи при герпесвірусній інфекції в дітей, що зумовлена Епштейна-Барр вірусом (ізольована та у формі мікст герпесвірусної інфекції) [Текст] / О. Г. Гилюк, Л. М. Булат // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 503-508 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
HERPESVIRIDAE ИНФЕКЦИИ (диагностика)
ПЕЧЕНЬ (патология)
ГЕРПЕСВИРУС 4 ЧЕЛОВЕКА (патогенность)
ВОЗРАСТНЫЕ ФАКТОРЫ
ДЕТИ
Анотація: Мета роботи – вдосконалення якості лікування та прогнозу герпесвірусної інфекції в дітей, що зумовлена Епштейна-Барр вірусом (ізольована та у формі мікст герпесвірусної інфекції) на підставі вивчення клініко-біохімічних, імунологічних показників гепатобіліарної системи. Матеріали та методи. Обстежили 95 дітей із герпесвірусною інфекцією віком від 3 до 7 років, яких поділили на 3 групи (І – діти з гострою Епштейна-Барр інфекцією, ІІ – діти з Епштейна-Барр інфекцією в поєднанні з цитомегаловірусною інфекцією, ІІІ – діти з Епшейна-Барр інфекцією та герпесвірусною інфекцією 6 типу). Контрольна група – 20 здорових дітей такого самого віку. Діагноз верифікували за допомогою полімеразної ланцюгової реакції. Біохімічні дослідження передбачали визначення загального білка та його фракцій, загального білірубіну та його фракцій, лужної фосфатази, аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, тимолового показника. Усім пацієнтам виконували ехосонографію печінки. Оцінювали рівень цитокінів (ІЛ-1β, ІЛ-4) та показники противірусного захисту: вміст природних кілерів (CD16+), Т-хелперів (CD4+) і/або цитотоксичних лімфоцитів (CD8+). Результати. В усіх обстежених дітей захворювання починалося гостро, з загальноінтоксикаційного синдрому, ураження носо- та ротоглотки, які більш вираженими були в дітей І та ІІ груп обстеження. Прояви вірусної енантеми та екзантеми частіше і виражено спостерігали в дітей ІІІ групи. У більшості дітей (61,8 %) з Епштейна-Барр інфекцією в поєднанні з герпесвірусною інфекцією 6 типу виявили порушення з боку центральної нервової системи. Ураження лімфоїдної тканини відзначали в 73 (76,7 %) дітей і було більш характерним у І і ІІ групах. Постійним симптомом захворювання була гепатомегалія. Спленомегалію визначили у 82 (86,7 %) хворих. В обстежених дітей характерним було збільшення рівня аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лужної фосфатази. Значно вираженими ці зміни були в дітей ІІ групи. Цитоліз гепатоцитів у більшості випадків серед дітей усіх обстежених груп не супроводжувався гіпербілірубінемією. Жовтяничність шкіри та слизових оболонок спостерігали тільки у 18,5 % усіх обстежених, у яких діагностовано помірну гіпербілірубінемію (60,0 ± 4,6 мкмоль/л). Показники протеїнограми пацієнтів у гострий період відзначались зниженням вмісту альбуміну, підвищенням вмісту α1-, α2- та γ-глобулінів і зниженням альбуміново-глобулінового коефіцієнта. Вірогідно зміненими ці показники були в ІІ групі обстеження. Показники коагулограми у більшості обстежених у середньому відповідали віковим нормам. У третини пацієнтів визначили помірно підвищені показники фібриногену. Імунні порушення, що супроводжують герпесвірусну інфекцію, характеризуються дисбалансом прозапальних і протизапальних цитокінів. Показники портальної гемодинаміки в пацієнтів І групи в гострому періоді захворювання характеризувались помірними змінами, а саме зниженням кровотоку в печінковій артерії та ворітній вені без порушення пружно-еластичних властивостей і периферичного опору судин. У ІІ групі виявили зменшення діаметра загальної печінкової артерії, збільшення діаметра ворітної вени, зниження кровотоку в судинах зі зменшенням пружно-еластичних властивостей і периферичного опору. У ІІІ групі хворих визначили порушення гемодинаміки в печінковій артерії та ворітній вені, які мали компенсаторний характер. Висновки. Враховуючи виявлені клінічні зміни, можна відзначити, що в дітей раннього віку з герпесвірусною інфекцією переважали ураження носоглотки, більш виражені прояви інтоксикаційного, гепатолієнального синдромів. Надмірна активність прозапальних цитокінів у хворих на Епштейна-Барр вірусну інфекцію в поєднанні з цитомегаловірусною інфекцією зумовлює триваліший інтоксикаційний період, виражене збільшення печінки, підвищення рівня трансаміназ і пригнічення синтезу альбуміну печінкою. Пацієнтам з Епштейна-Барр вірусною інфекцією в поєднанні з цитомегаловірусною інфекцією доцільне призначення вазоактивної терапії як у гострому періоді захворювання, так і в періоді реконвалесценції з наступним моніторингом структурно-функціонального та гемодинамічного стану печінки на етапах медичної реабілітації.

Дод.точки доступу:
Булат, Л. М.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

10.

Лембрик, И. С.
Функциональное состояние поджелудочной железы у подростков, больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки [Текст] / И. С. Лембрик // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 509-514 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ПАНКРЕАТИТ (диагностика, этиология)
ДВЕНАДЦАТИПЕРСТНОЙ КИШКИ ЯЗВА (осложнения, патофизиология)
ГЛЮКОЗЫ ПЕРЕНОСИМОСТИ ТЕСТ (использование)
ДЕТИ
Анотація: Цель работы – определить функциональное состояние поджелудочной железы у подростков в возрасте 13–17 лет, больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки. Материалы и методы. Обследованы 97 подростков, больных язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки в сочетании с функциональным панкреатическим расстройством и без него. Кроме общепринятого алгоритма диагностики язвенной болезни и патологии поджелудочной железы провели сонографию органов брюшной полости с прицельной визуализацией поджелудочной железы по методу Б. М. Тарасюка. Эндокринную функцию оценивали по уровню тощаковой глюкозы крови, глюкозотолерантному тесту и гликолизированному гемоглобину. Helicobacter pylori определяли иммуноферментным анализом и stool antigen test. Для определения уровня статистической значимости (р) изменений от исходного уровня и корреляции между показателями использовали компьютерную программу Statistica for Microsoft 6.0, а математическую обработку данных провели в Microsoft Office Excel. Описанная статистика для количественных показателей представлена абсолютными и относительными величинами, средним значением, стандартным отклонением, медианой, минимальным и максимальным значением, числом наблюдений. Для качественных (дискретных) показателей использовали частоты и проценты. Разницу между показателями считали статистически достоверной при р 0,05. Результаты. Чаще всего поражение поджелудочной железы диагностировали у мальчиков старше 16 лет с продолжительностью болезни от 0,5 года до 3 лет. В клинике сочетанной патологии преобладали боль в левом подреберье и пилородуоденальной зоне, болезненность в зоне Губергрица–Скульского. Активность амилазы в крови и моче детей основной группы была ниже, чем в группе сравнения. Отмечены достоверные различия между показателями фекальной эластазы-1 в первой и второй группах. Показатели копрограммы недостаточно информативны, среди сонографических признаков преобладали отек головки и повышенная эхогенность паренхимы с наличием линейных гиперэхогенных включений. Выводы. Язвенная болезнь у подростков 13–17 лет сопровождается нарушениями функции поджелудочной железы в 51,5 % случаев. Среди особенностей клиники следует выделить боль в левом подреберье (76,0 %) и пилородуоденальной области (50,0 %), в зоне Губергрица–Скульского (30,0 %). Нарушения экзокринной функции поджелудочной железы в виде изменений диастазы мочи и активности фекальной эластазы-I отмечены только у пациентов I группы. Изменения со стороны эндокринной функции поджелудочной железы у подростков, больных язвенной болезнью 12-перстной кишки, не отмечены. Среди сонографических признаков поражения поджелудочной железы при язвенной болезни двенадцатиперстной кишки определены основные: гиперэхогенные линейные включения (48,8 %), повышенная эхогенность паренхимы (34,8 %), а также сочетание этих двух параметров (16,4%).

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

11.

Клименко, В. М.
Предиктори гіперамілаземії у хворих на холецистолітіаз після лапароскопічної холецистолітотомії з інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією [Текст] / В. М. Клименко, Д. В. Сиволап // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 515-522 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ХОЛЕЦИСТИТ КАЛЬКУЛЕЗНЫЙ (хирургия)
ЛАПАРОСКОПИЯ (использование, реабилитация)
ПАПИЛЛОМА (хирургия)
АМИЛАЗЫ (физиология)
Анотація: Мета роботи – покращення наближених і віддалених результатів лікування хворих на холецистолітіаз шляхом доповнення холецистолітотомії одномоментною інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією (ЕПСТ) та з’ясування предикторів підвищеного ризику транзиторної амілаземії після ЕПСТ. Матеріали та методи. Залучили 33 хворих на холецистолітіаз, середній вік – 46,82 ± 13,02 року, 27 (82 %) жінок, індекс маси тіла – 28,56 ± 5,85 кг/м2. Вивчали інтраопераційні, ранні післяопераційні ускладнення та віддалені результати лікування. Період спостереження за хворими на холецистолітіаз після холецистолітотомії з інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією становив 1424 доби (3,9 року), медіана спостереження – 467 днів. Відношення шансів розраховували за допомогою логістичного регресійного аналізу. Результати. Інтраопераційні та ранні післяопераційні ускладнення не спостерігали. Під час виконання ендоскопічної папілосфінктеротомії та в ранньому післяопераційному періоді не виявили серйозних ускладнень: перфорацій 12-палої кишки, кровотеч, панкреатитів (панкреонекрозів). Серед 33 хворих на холедохолітіаз, яким виконали лапароскопічну холецистолітотомію з дозованою інтраопераційною папілосфінктеротомією, в першу добу після операції у 4 (12,12 %) пацієнтів виникла транзиторна амілаземія. За даними логістичної регресії, з транзиторною амілаземією асоціюється перевищення вихідного діаметра холедоха понад 4,2 мм (ВШ = 2,31; 95 % ДІ 1,02–6,11; р = 0,0483). За 3,9 року спостереження зареєстрували 1 випадок гострого некалькульозного холециститу, що потребував оперативного втручання (лапароскопічної холецистектомії). У жодному випадку не виник рецидив холецистохоледохолітіазу та стеноз великого дуоденального сосочка. Висновки. Лапароскопічна холецистолітотомія, доповнена одномоментною інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією, що виконана за суворими показами, – безпечне та високоефективне хірургічне втручання, котре дає змогу зберегти жовчний міхур, відновити його моторно-евакуаторну та концентраційну функції, запобігти рецидиву холецистохоледохолітіазу шляхом відновлення відтоку жовчі у 12-палу кишку. Транзиторна амілаземія виникла в першу добу після операції у 12,12 % (4/33) хворих на холецистолітіаз, яким виконали лапароскопічну холецистолітотомію з дозованою інтраопераційною ендоскопічною папілосфінктеротомією, Предиктором транзиторної амілаземії після холецистолітотомії з інтраопераційною ендоскопічною дозованою папілосфінктеротомією у хворих на холецистолітіаз є перевищення вихідного діаметра холедоха понад 4,2 мм (ВШ = 2,31; 95 % ДІ 1,02–6,11; р = 0,0483).

Дод.точки доступу:
Сиволап, Д. В.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

12.

Воротинцев, С. І.
Цілеспрямоване використання збалансованих розчинів у лапароскопічній хірургії в пацієнтів з ожирінням / С. І. Воротинцев // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 523-528 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ЛАПАРОСКОПИЯ (использование, реабилитация)
РЕГИДРАТАЦИОННАЯ ТЕРАПИЯ (использование)
ОЖИРЕНИЕ (осложнения)
Анотація: Сучасні рекомендації щодо інфузійної терапії в лапароскопічній хірургії в пацієнтів з ожирінням є неоднозначними внаслідок недостатньої кількості клінічних досліджень. Мета роботи – оцінити вплив цілеспрямованої інфузійної терапії збалансованими розчинами на гемодинаміку, електролітний баланс, функцію нирок та інцидентність періопераційних ускладнень при лапароскопічних операціях у пацієнтів з ожирінням. Матеріали та методи. У дослідження залучені 54 пацієнти з ожирінням (ІМТ 30 кг/м2), які прооперовані лапароскопічним шляхом з приводу грижі стравохідного отвору діафрагми, пухлини товстого кишечника, післяопераційної вентральної грижі та морбідного ожиріння. У групі А (n = 26) використовували тактику цілеспрямованої інфузійної терапії збалансованими розчинами Геласпан і Стерофундин (ББраун, ФРН). Для визначення цільового ударного об’єму (УО) використовували технологію імпедансометрії за допомогою монітора Utas 300 (Україна). У групі В (n = 28) інфузійну терапію виконали незбалансованими розчинами (6 % ГЕК і 0,9 % NaCl), орієнтуючись на дефіцит рідини за змінами артеріального тиску (АТ), частоти серцевих скорочень (ЧСС) і діурезу. Інтраопераційно оцінювали інцидентність гіпотензії та загальний об’єм інфузійної терапії (ЗОІТ), порівнювали зміни АТ і ЧСС. Після операції контролювали діурез, концентрацію у крові Na+, K+, Cl- і креатиніну, частоту використання діуретиків та інцидентність кардіальних, респіраторних, геморагічних та інфекційних ускладнень. Статистичний аналіз виконали за допомогою програми Statistica for Windows version 6.0. Результати. Інцидентність гіпотензії у групі В була майже вдвічі більшою, ніж у групі А (p 0,05). На етапі після інтубації трахеї у групі В САТ зменшувався на 16 %, а ЧСС збільшувалась на 25 % від вихідного рівня (p ‹ 0,05); у групі А величини САТ і ЧСС залишались незмінними (p 0,05). Інтраопераційний ЗОІТ у групі В виявився більшим на 23 % завдяки кристалоїдам, а інтенсивність діурезу вдвічі меншою, ніж у групі А (p 0,05). Концентрація електролітів і креатиніну крові вірогідно не змінювалась у групах дослідження. Після операції у групі В діуретик призначали 25 % пацієнтів, а у групі А не призначали (p 0,05). Госпітальна летальність в обох групах була нульовою, серйозні ускладнення не визначили. Висновки. У лапароскопічній хірургії в пацієнтів з ожирінням цілеспрямована інфузійна терапія збалансованими розчинами вдвічі зменшує інцидентність інтраопераційної гемодинамічної нестабільності, на 23 % знижує об’ємне навантаження кристалоїдами під час операції та забезпечує адекватний періопераційний діурез без додаткової стимуляції.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

13.

Копча, B. C.
Профілактика реактивації герпесвірусних інфекцій перед планованою вагітністю [Текст] / B. C. Копча, І. В. Ліпковська, Н. Г. Шпікула // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 529-537 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
HERPESVIRIDAE ИНФЕКЦИИ (профилактика и контроль)
ЦИТОМЕГАЛОВИРУСНЫЕ ИНФЕКЦИИ (профилактика и контроль)
ГЕРПЕС ГЕНИТАЛЬНЫЙ (профилактика и контроль)
ВРЕМЯ ДО БЕРЕМЕННОСТИ
Анотація: Мета роботи – оцінити серологічні та молекулярно-генетичні маркери реактивації хронічних цитомегаловірусної (CMV), герпетичної 1 (HSV1) та 2 (HSV2) типів інфекції, що можуть призвести до внутрішньоутробного ураження плода, а також запропонувати ефективну медикаментозну профілактику названих вроджених герпесвірусних інфекцій на етапі планування вагітності. Матеріали та методи. Під час планування повторної вагітності обстежили 42 жінки, в яких через наявність серологічних і/або молекулярно-генетичних маркерів реактивації хронічних герпесвірусних інфекцій був високий ризик внутрішньоутробного ураження плода. Результати. Оцінили вагомість клінічних і лабораторних ознак реактивації герпесвірусних інфекцій. Повторну появу у крові IgM до СMV можна розцінювати як ознаку загострення хронічної цитомегаловірусної інфекції (ЦМВІ). Однак абсолютне значення має виявлення генетичного матеріалу СMV у крові (метод ПЛР), але не у слині. Подібно можна трактувати повторну сероконверсію IgA та IgM до HSV1/2, а також виявлення ДНК НSV1 у крові чи ДНК НSV2 в урогенітальному слизу. Високий рівень IgG до СMV, HSV1 і HSV2 не можна трактувати як ознаку реактивації відповідної хронічної герпесвірусної інфекції. Авідність аnti-CMV IgG, аnti-НSV2 IgG при хронічних герпесвірусних інфекціях також завжди залишається високою. У разі реактивації герпесвірусів наростання рівня відповідних IgG у 4 рази і більше під час дослідження в парних сироватках не відбувається. Жінкам із групи ризику на етапі планування вагітності доцільно здійснювати комплексну профілактику вроджених герпесвірусних інфекцій шляхом доповнення етіотропної терапії цитокіноподібним препаратом Алокін-альфа. На відміну від тільки базисного лікування, така комбінація у 100 % випадків дає змогу уникнути реактивації герпесвірусів (СMV, HSV1 і HSV2) під час вагітності. Висновки. Для встановлення реактивації СMV варто орієнтуватися передусім на клінічні та лабораторні ознаки ЦМВІ: підвищення температури тіла, збільшення печінки, лейко- та моноцитоз, збільшення кількості лімфобластів, наростання активності аланін-, аспартатамінотрансферази та γ-глутамілтранспептидази. На відміну від інфекційного мононуклеозу, такі прояви не супроводжуються лімфаденопатією та тонзилітом. Визначальну роль у діагностиці реактивації хронічної НSV-інфекції відіграють клінічні прояви: типові везикулярні висипання на облямівці губ чи шкірі довкола них, афти на слизовій оболонці ротової порожнини тощо (орофаціальний герпес), везикули на слизовій оболонці вульви, піхви, цервікального каналу (генітальний герпес) з локальним свербежем, болючістю, відчуттям печіння і проявами загальної інтоксикації. Титр IgG до СMV, HSV1 і HSV2, наростання їх рівня в парних сироватках, а також авідність при хронічних герпесвірусних інфекціях не є надійними критеріями реактивації. Жінкам із групи ризику на етапі планування вагітності рекомендована комплексна профілактика вроджених герпесвірусних інфекцій за допомогою щоденного приймання валацикловіру по 0,5 г всередину двічі на день протягом 7–10 діб і 6 підшкірних ін’єкцій цитокіноподібного препарату Алокін-альфа в дозі 1 мг через день.

Дод.точки доступу:
Ліпковська, І. В.; Шпікула, Н. Г.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

14.

Blood serum 48 kDa form of unconventional myosin 1c characterizes the early stage of multiple sclerosis [Текст] / N. O. Nehrych [et al.] // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 538-542 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
СКЛЕРОЗ РАССЕЯННЫЙ (диагностика)
МИОЗИН ТИПА I (диагностическое применение)
БИОЛОГИЧЕСКИЕ МАРКЕРЫ
Анотація: In accordance with the modern ideas of multiple sclerosis (MS) B-lymphocytes play a significant role in the pathological process development. In this regard, it is relevant to search for new biomarkers of B-lymphocytic origin, which can reflect the clinical features of this disease. Aim of study – to assess the relationships between the level of blood serum 48 kDa form of unconventional myosin 1c (48 kDa Myo1c) in patients with multiple sclerosis and stage of this disease, its severity and type. Materials and methods. 1 ml of blood serum was diluted 2-fold with phosphate buffer saline and then trichloroacetic acid (TCA) was added to 10 % of final concentration. The supernatant containing TCA-soluble compounds was isolated and mixed with acetone. Then, centrifugation and electrophoresis in the presence of sodium dodecylsulphate were performed. The 48 kDa Myo1c was identified by its molecular weight comparing after Coomassie Brillant Blue G staining of gel and Western blot analysis using polyclonal anti-Myo1c rabbit antibodies. Results. The level of the 48 kDa Myo1c was significantly higher in the MS patients compared with that in healthy controls. The disease duration was shorter in patients with high level of the 48 kDa Myo1c, compared to patients with low level of the 48 kDa Myo1c. High level of the 48 kDa Myo1c was associated with a relapsing-remitting MS, while low level – with secondary progressive type of the disease. In the group with the low 48 kDa Myo1c level a disability rate was significantly higher, unlike in patients with the medium level of 48 kDa Myo1c. Conclusions. An increased blood serum level of the 48 kDa Myo 1c in MS patients is combined with the early stage of the MS when its diagnostics is the most complicated.

Дод.точки доступу:
Nehrych, N. O.; Nehrych, T. I.; Myronovskyi, S. L.; Shorobura, M. S; Nehrych, O. I.; Kit, Yu. Ya.; Stoika, R. S.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

15.

Kuznietsov, A. A.
Comparative analysis of predictive significance of neuroimaging parameters in patients with spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage [Текст] / A. A. Kuznietsov // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 543-547 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ВНУТРИЧЕРЕПНЫЕ КРОВОИЗЛИЯНИЯ (диагностика)
ТОМОГРАФИЯ РЕНТГЕНОВСКАЯ КОМПЬЮТЕРНАЯ (использование)
ПРОГНОЗ
Кл.слова (ненормовані):
РЭНКИНА ШКАЛА
Анотація: The main purpose of the study was to conduct a comparative analysis of the neuroimaging parameters informative value for the determination of vital and functional outcomes prognosis of the spontaneous supratentorial intracerebral hemorrhage (SSICH) in the acute period, depending on the secondary intraventricular hemorrhage (SIVH) presence or absence at the disease onset. Materials and methods. A prospective cohort study was conducted in 154 patients (88 men and 66 women, mean age 64.4 ± 0.9 years) with SSICH on the basis of conservative treatment. This study included clinical assessment and visualization of cerebral structures. Intracerebral hemorrhage volume (ICHV), average midline shift (AMS) and intraventricular hemorrhage volume (IVHV) were detected. The modified Rankin Scale (mRS) score >3 on the 21st day of the disease was considered as an unfavourable functional outcome of SSICH in the acute period. Results. Secondary intraventricular hemorrhage was revealed in 70 (45.5 %) patients. It was found that ICHV was less informative than IVHV in patients with SIVH for the vital outcome prognosis of disease in the acute period determination (AUCICHV = 0.72 ± 0.09 (0.60–0.82) versus AUCIVHV = 0.94 ± 0.04 (0.86–0.98), P = 0.026), whereas the informative value of ICH volume and AMS were not significantly different in patients without SIVH for the vital outcome prognosis determination (AUCICHV = 0.77 ± 0.11 (0.67–0.86) versus AUCAMS = 0.87 ± 0.05 (0.78–0.94), P = 0.257) in the acute period of disease. It was detected, that IVHS >24.5 mL was the predictor of SSICH lethal outcome in the acute period (Se = 84.6 %, Sp = 96.5 %). Conclusions. Predictive value of the neuroimaging parameters at SSICH onset depends on SIVH presence or absence. Intracerebral hemorrhage volume is less informative than IVHV and AMS for the vital and functional outcomes prognosis determination in the acute period of SSICH with SIVH. The informative value of neuroimaging parameters for the vital outcome prognosis of SSICH in the acute period determination is higher than the one for the functional prognosis determination.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

16.

Лучків, Н. Ю.
Нейро-гліо-капілярні взаємодії сідничного нерва та його сегментарних центрів при експериментальній етопозид-індукованій нейропатії [Текст] / Н. Ю. Лучків // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 548-552 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
СЕДАЛИЩНОГО НЕРВА НЕВРОПАТИЯ (диагностика, этиология)
МОТОНЕЙРОНЫ (физиология)
НЕЙРОНЫ (физиология)
ЭТОПОЗИД (диагностическое применение)
ПРОТИВООПУХОЛЕВЫЕ СРЕДСТВА (вредные воздействия)
Анотація: Ускладнення після використання протипухлинних препаратів є причиною сенсорних, рухових і вегетативних розладів. Неврологічні симптоми, що з’являються під час терапії, достатньо описані в фаховій літературі, а віддалені результати потребують докладнішого вивчення, оскільки систематичні дослідження патогенезу токсичних нейропатій, які виникли внаслідок терапії хіміопрепаратами, нечисленні. Мета роботи – вивчити морфофункціональний стан нервових волокон сідничного нерва та перикаріонів нейронів його сегментарних центрів (рухового та чутливого) за умов експериментальної етопозид-індукованої нейропатії. Матеріали та методи. Нейротоксичний вплив етопозиду вивчали на експериментальній моделі, запропонованій C. L. Bregman, – одноразове внутрішньовенне введення препарату в дозі 22 мг/кг маси тварини (30 аутбредних щурів лінії Wistar). Матеріал для дослідження забирали на 3, 7 та 15 добу. Об’єкти світлооптичного та електронно-мікроскопічного дослідження: сідничні нерви, спинномозкові вузли L2-L5та попереково-крижовий відділ спинного мозку (сегменти L2-S1). Результати. Етопозид-індукована периферична нейропатія характеризується передусім дистрофічними й дегенеративними змінами осьових циліндрів мієлінових нервових волокон сідничного нерва, які є відростками чутливих і рухових нейронів. У перикаріонах переважно відбуваються компенсаторні зміни, що сприяють збереженню цілісності чутливих і рухових нейронів в ранні терміни досліду (3 доба). На наступному етапі (7 доба) послідовно розвиваються чималі зрушення в будові кровоносних судин периферичних нервів та їхніх чутливих і рухових центрів, що призводять до поглиблення альтеративних процесів. На 15 добу ці прояви доповнюються дегенеративними змінами названих структур. Висновки. Встановили, що одноразове внутрішньовенне введення етопозиду в дозі 22 мг/кг маси тіла викликає в експериментальних тварин компенсаторні зміни в перикаріонах від 3 доби досліду, починаючи з 7 доби спостерігають зниження рухової активності, на 15 добу – парези тазових кінцівок, що відповідає ІІ–ІІІ ступеню нейротоксичності. З’ясовано, що в динаміці експерименту як результат впливу етопозиду поєднуються тенденції до ураження та одночасного використання компенсаторних можливостей для забезпечення життєздатності структурних компонентів периферичного нерва, його сегментарних центрів.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

17.

Черемісіна, В. Ф.
Зміни функціональної активності тромбоцитів у щурів при експериментальному порушенні стану сполучної тканини пародонта [Текст] / В. Ф. Черемісіна // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 553-556 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ПЕРИОДОНТИТ (кровь, патофизиология)
ТРОМБОЦИТЫ (физиология)
СОЕДИНИТЕЛЬНАЯ ТКАНЬ (патофизиология)
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ
Анотація: Мета роботи – вивчення функціональної активності тромбоцитів при пародонтиті. Матеріали та методи. Експерименти здійснили на 20 білих нелінійних щурах-самцях масою 320,0 ±30,0 г. Експериментальний пародонтит моделювали за методом Л. В. Пєшкової. Кров для дослідження агрегації тромбоцитів брали шприцом із серця. Індуковану агрегацію тромбоцитів досліджували з використанням комп’ютеризованого аналізатора агрегації тромбоцитів «SOLAR 2110». Як індуктор використовували аденозиндифосфат (АДФ) у концентрації 2,5 мкмоль/л і 10,0 мкмоль/л. Запис агрегатограм виконували при 37 °С протягом 10 хв. Зразки тканин пародонта фіксували в 10 % нейтральному формаліні. Зневоднювали у спирті концентрації, що збільшується, проводили через хлороформ, хлороформ-парафін і заливали в парафін. Зрізи завтовшки 4–6 мкм виготовлені на санному мікротомі та забарвлені гематоксилін-еозином та за Ван-Гізоном. Результати. Аналіз агрегатограм показав зменшення функціональної активності тромбоцитів у щурів з експериментальним пародонтитом при концентраціях індуктора агрегації 2,5 мкмоль/л та 10,0 мкмоль/л. Зниження ступеня агрегації тромбоцитів і швидкості агрегації порівняно з контролем спостерігали при концентрації індуктора 2,5 мкмоль/л у групі щурів з експериментальним пародонтитом. Під час мікроскопічного дослідження констатували порушення гістоархітектоніки сполучної тканини пародонта. У прошарках сполучної тканини спостерігали розширення дрібних капілярів, а в деяких препаратах – переповнені кров’ю судини, що свідчило про порушення мікроциркуляції крові, зрив регуляторних механізмів репарації та вихід патологічного процесу на системний рівень. Не останню роль у цих процесах відігравала взаємодія клітин сполучної тканини з тромбоцитами. Висновки. У щурів з експериментальним пародонтитом відбувається зниження агрегаційної активності тромбоцитів. Порушення стану сполучної тканини пародонта проявляються перебудовою судинного басейну, порушенням мікроциркуляції крові, зривом регуляторних механізмів репарації, виходом патологічного процесу на системний рівень.

Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

18.

Ilyk, R. R.
Electromyographic assessment of masticatory muscles activity in patients with severe alveolar bone atrophy with implant-supported fixed dental prostheses [Текст] / R. R. Ilyk, O. F. Sirenko, M. O. Pavlenko // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 557-561 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ЖЕВАТЕЛЬНЫЕ МЫШЦЫ (патофизиология)
ЗУБНЫХ ПРОТЕЗОВ ИМПЛАНТАТОМ ПОДДЕРЖКА (использование)
ВЕРХНЕЧЕЛЮСТНОЙ ПАЗУХИ ДНА ПОДНЯТИЕ (использование)
Анотація: Objective – to assess masticatory muscles activity in patients with denture defects and severe alveolar bone atrophy in posterior maxillae rehabilitated by implant-supported fixed dental prostheses in different terms of treatment according to provided technique. Materials and methods. The effectiveness of prosthetic treatment with implant-supported fixed dental prostheses (FDP) and electromyographic (EMG) assessment of masticatory muscles activity were studied among 67 patients, who were treated between 2012 and 2017. There were 29 (43.3 %) men and 38 (56.7 %) women; the average age of patients was 35.7 ± 12.0 years. All patients had one- or two-sided terminal dentition defects in posterior maxillary region without severe periodontal or general pathology. Prosthetic treatment was performed on root-form osseointegrated dental implants with a screw design. Partially dentate patients were divided into three study groups depending on treatment method provided. The functional activity of masticatory muscles was detected. Results. Comparative assessment of the masticatory muscles functional activity changes in patients with severe bone atrophy of posterior maxillae after different methods of prosthetic treatment by implant-supported fixed dental prostheses was performed. The retrieval rate of masticatory muscles functional activity in patients with severely atrophied posterior maxillae depends on the terms of orthopedic rehabilitation and explicit timing of implant-supported dental prostheses application. The increase in bioelectrical activity values and asymmetry of masticatory muscles activity reduction in case of osteotome sinus floor elevation with lateral approach by means of atraumatic technique and simultaneous implant insertion as well as in case of direct short implants placement testify strong tendency to normalization of functional masticatory activity, needed for appropriate prosthetic rehabilitation of dentate patients. Conclusions. Osteotome sinus floor elevation with lateral approach by means of atraumatic technique and direct implant insertion into crestal bone in dentate atrophic posterior maxillae provides favourable conditions for rapid normalization of masticatory activity in comparison with the conventional treatment. Short-length implants are proved as acceptable alternative to sinus lifting procedures and have both clinical and financial advantages.

Дод.точки доступу:
Sirenko, O. F.; Pavlenko, M. O.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

19.

Dudko, O. G.
30-year experience of open reduction internal fixation of limb fractures using biodegradable polymeric devices [Текст] / O. G. Dudko, G. Ye. Dudko // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 562-567 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
ПЕРЕЛОМЫ КОСТИ (хирургия)
ПЕРЕЛОМА ИММОБИЛИЗАЦИЯ ВНУТРЕННЯЯ (использование)
ПОЛИГЛИКОЛЕВАЯ КИСЛОТА (диагностическое применение)
КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ
Анотація: The accumulated clinical experience of biodegradable polymeric device’s application within 30 years made it possible to undertake a systematic research that would cover not only the immediate outcomes, but also the long-term results of these orthopedic surgeries. Objective. The present study was conducted to estimate long-term clinical and radiological outcomes, to identify possible adverse reactions or side-effects that might stem from the implanted biodegradable materials or from the products of their biodegradation. Materials and methods. The study involved 41 patients that had intra- or periarticular fractures of limbs and were operated using biodegradable devices with the follow-up period spanning from 1 to 27 years. In 37 cases domestically manufactured pins and screws made of polyglycolide (PGA) were used and in 4 cases – polylactide-polyglycolide (PLA/PGA) devices. The results were compared with metal osteosynthesis. Our modification of National Score System was used to estimate clinical and radiological (X-ray, computed tomography (CT), magnetic resonance imaging (MRI)) results. Results. The long-term clinical and radiological follow-up after internal fixation with PGA bone fracture fixation devices (BFFDs) revealed the higher score in patients with humeral condyles fractures (19.8 ± 0.6) and malleolus fractures (19.7 ± 0.5) compared with the control group of patients, who underwent internal fixation with metal devices – 18.0 ± 0.9 and 17.1 ± 0.8, respectively (P 0.05). The similar results were revealed for PGA/PLA group with shorter follow-up period (from 1 to 3 years, P 0.05). Conclusions. The early post-operative complications rate after polymeric osteosynthesis and metal osteosynthesis turned out to be similar, and there were no signs of its dependence on the kind of substance the device was made of. The second surgical intervention to remove metal devices affected the long-term follow-up results in this group. Bone structure in the places of PGA implantation was completely restored in operated patients. Further wide-ranging trials of various biodegradable fixation devices should be performed to determinate the preferable materials depending on the peculiarities of fracture site.

Дод.точки доступу:
Dudko, G. Ye.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

20.

Вплив препаратів глюкозаміну та ацетилсаліцилової кислоти на гістоструктуру шкіри щурів після гострої холодової травми [Текст] / Є. В. Бондарєв [та ін.] // Запорож. мед. журн. : науч.-практ. журн. - 2018. - Т. 20, N 4. - С. 568-573 . - ISSN 2306-4145
MeSH-головна:
СТРЕСС ФИЗИОЛОГИЧЕСКИЙ (физиология)
ХОЛОД (диагностическое применение)
ГЛЮКОЗАМИН (диагностическое применение)
АСПИРИН (диагностическое применение)
МОДЕЛИ НА ЖИВОТНЫХ
Анотація: Мета роботи – схарактеризувати вплив препаратів глюкозаміну та ацетилсаліцилової кислоти (АСК) на морфологічні зміни шкіри подушок стоп задніх кінцівок і кінчика хвоста в щурів після гострого загального охолодження (ГЗО). Матеріали та методи. Гостру холодову травму (ХТ) моделювали в щурів у морозильній камері «Nord Inter-300» при -18 °С протягом 2 годин. Досліджувані препарати: ацетилсаліцилову кислоту (25 мг/кг), «Глюкозамін-С БХФЗ» (82,5 мг/кг) та глюкозаміну гідрохлорид (50 мг/кг) – вводили профілактично за 30 хв до ХТ. Результати. Встановили, що глюкозаміну гідрохлорид і «Глюкозамін-С БХФЗ» чинять виразний позитивний вплив на гістоструктуру шкіри щурів порівняно з препаратом порівняння ацетилсаліциловою кислотою. Висновки. Найвищий фригопротекторний ефект виявили глюкозаміну гідрохлорид і «Глюкозаміну-С БХФЗ», на тлі застосування яких відсутні запальні реакції в дермі, не спостерігали розлади мікроциркуляції, під впливом глюкозаміну гідрохлориду гістологічна структура шкіри наближається до такої у групі інтактного контролю. Ацетилсаліцилова кислота майже не впливає на порушення гістоструктури шкіри у тварин із холодовою травмою – спостерігали виразний гіперкератоз, дистрофію кератиноцитів, запальну реакцію в дермі та підшкірній клітковині.

Дод.точки доступу:
Бондарєв, Є. В.; Штриголь, С. Ю.; Дроговоз, С. М.; Лар'яновська, Ю. Б.
Примірників всього: 4
ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Свободны: ЧЗ (2), ФБ2 (1), СБО (1)
Знайти схожі

1-20 21-24

Статистика за 06.07.2024
Кількість запитів	15515
Кількість відвідувачів	1

© Международная Ассоциация пользователей и разработчиков электронных библиотек и новых информационных технологий
(Ассоциация ЭБНИТ)