Показники негомогенності де- та реполяризації шлуночків серця як маркери ризику несприятливих віддалених наслідків інфаркту міокарда залежно від віку [Текст] / О.М. Пархоменко, О.В. Шумаков, О.С. Гур’єва та ін // Укр. кардіол. журн. - 2009. - N 1. - С. 7-15. Рубрики: ИНФАРКТ МИОКАРДА СЕРДЕЧНЫХ СОКРАЩЕНИЙ ЧАСТОТА СМЕРТЬ ВНЕЗАПНАЯ СЕРДЕЧНАЯ ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ КАТАМНЕСТИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКИ ЭЛЕКТРОФИЗИОЛОГИЯ ЭЛЕКТРОКАРДИОГРАФИЯ Анотація: Метою дослідження було з'ясування прогностичних властивостей неінвазивних електрофізіологічних показників щодо виявлення хворих з високим ризиком серцево-судинної смерті (ССС) протягом п'яти років після інфаркту міокарда (ІМ) на підставі віддаленого спостереження в різних вікових групах. Було проведено ретроспективний аналіз частотно-коригованих показників дисперсії реполяризації (Q-Tсd, J-Tсd, TapexTendсd, Q-Tapexсd, J-Tapexсd) та деполяризації (QRScd), а також короткотривалої варіабельності серцевого ритму (SDRRc) на 10-ту добу гострого ІМ, які визначалися при реєстрації ЕКГ високого підсилення в ортогональних відведеннях у 169 хворих віком до 56 років (1-ша група) та у 154 хворих віком від 56 років і старших (2-га група). Тривалість спостереження становила в середньому (4,16±0,07) року. У результаті проведеного аналізу виявилося, що підвищення дисперсії деполяризації (QRScd›26 мс), негомогенність початкової фази реполяризації (JTapexcd›43 мс) та зниження варіабельності серцевого ритму (SDRRc‹20 мс) є самостійними факторами ризику ССС протягом п'яти років після ІМ у хворих 1-ї групи (незалежно від статі, наявності цукрового діабету, проявів стенокардії напруження до ІМ, постінфарктного кардіосклерозу, артеріальної гіпертензії, хронічної серцевої недостатності, локалізації гострого ІМ та проведення реперфузійної терапії в першу добу ІМ) (Р‹0,05). Ці результати дають підстави вважати, що зміни електрофізіологічного статусу міокарда та стану вегетативної регуляції ритму серця в підгострий період ІМ можуть відображати стійкі морфологічні порушення, асоційовані з підвищенням ризику небажаного перебігу післяінфарктного періоду. Проте остаточне вирішення питання про доцільність використання цих показників для стратифікації ризику у хворих на гострий ІМ потребує проведення більш масштабних проспективних досліджень. Дод.точки доступу: Пархоменко, О.М.; Шумаков, О.В.; Гур’єва, О.С.; Іркін, O.I.; Кушнір, С.П.; Скаржевський, О.А.; Кожухов, С.М. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Свободны: ЧЗ (1) |