Зинченко, Ю. В.     Влияние продолжительности впервые возникшего трепетания предсердий I типа на морфофункциональное состояние миокарда и эффективность чреспищеводной электрокардиостимуляции [Текст] / Ю. В. Зинченко // Серце і судини : Український науково-практичний журнал. - 2010. - N 1. - С. 27-34 . - ISSN 1727-5717 Анотація: Мета роботи — оцінити вплив тривалості вперше виниклого ізольованого тріпотіння передсердь (ТП) I типу на морфофункціональний стан міокарда і ефективність черезстравохідної електрокардіостимуляції (ЧСЕКС). Матеріали і методи. Виконано 116 ЧСЕКС з метою відновлення синусового ритму у разі вперше виниклого ТП I типу у 104 хворих, в т. ч. у 94 (90,4 %) чоловіків і 10 (9,6 %) жінок віком від 18 до 75 років (в середньому (56,6 ± 1) рік) з різною кардіальною патологією: ішемічна хвороба серця — у 68 (65,4 %) і міокардіофіброз — у 36 (34,6 %). Артеріальну гіпертензію виявлено у 58 (55,8 %) хворих. Хронічну серцеву недостатність (СН), не вищу за IIА стадію, діагностовано у всіх хворих, а систолічну дисфункцію (фракція викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) ‹ 45 %) — у 16 (15,4 %) хворих. Тривалість ТП становила від 9 діб до 3 років (у середньому 108,3 доби ± 13,7 доби). Усіх хворих розділено на чотири групи: в 1-й (n = 25) тривалість ТП була 9—30 (22,2 ± 1,1) діб, в 2-й (n = 40) — 31—90 (56,9 ± 2,6) діб, в 3-й (n = 23) — 91—180 (124,6 ± 4,7) діб і в 4-й (n = 16) — понад 180 (365,3 ± 60) діб. Перед кардіоверсією всім хворим проводили ЕхоКГ, визначали в двовимірному режимі характеристики лівого і правого передсердь (ЛП і ПП) і шлуночків (ЛШ і ПШ): кінцевосистолічний і кінцеводіастолічний розмір і об’єм (КСР, КДР і КСО, КДО) та площу (S) передсердь у систолу і діастолу, а також розраховували ФВ, індекс і масу міокарда ЛШ. ЧСЕКС починали з частоти, що на 25—35 % перевищувала частоту ТП, з наступним її збільшенням до відновлення синусового ритму чи переведення в стійку фібриляцію передсердь. Сила струму становила 15—30 мА, тривалість імпульсу — 10 мс, стимуляції — 1—5 с, міжполюсні інтервали — 10—20 мм. Результати та обговорення. Групи були порівнянні за віком, співвідношенням статей, етіологією ТП, виразністю СН, антиаритмічною терапією перед ЧСЕКС (p › 0,05). Електрофізіологічні параметри і протокол стимуляції також не відрізнялися. За даними ЕхоКГ зауважено вірогідно вищі товщину стінок ЛШ у 1-й групі порівняно з іншими, а також масу міокарда ЛШ ((276,9 ± 14) г) і її індекс (133,3 ± 6,7) порівняно з 2-ю групою ((234,1 ± 11,4) г і 112,1 ± 5,3; p ‹ 0,05). У хворих усіх груп не виявлено значної різниці щодо КДО ЛШ ((146,7 ± 10), (153,7 ± 7,7), (157,7 ± 6,1), (141,8 ± 8,1) мл), ФВ ЛШ (50,7 ± 2,9), (52,6 ± 1,3), (51,2 ± 1,5), (55,5 ± 3) %), КДР ПШ ((29,3 ± 2,1), (31 ± 1), (30,9 ± 1,1), (29 ± 0,8) мм), S ЛП ((27,8 ± 2,4), (26,9 ± 1,3), (27,9 ± 1,2), (26 ± 0,8) см2) і S ПП ((26,8 ± 1,5), (25,5 ± 1,4), (26,3 ± 1,4), (26,8 ± 1,1) см2). Ефективність відновлення синусового ритму в групах становила (96, 97,5, 95,7 та 87,5 %; p › 0,05), рецидив ТП спостерігали у 8, 10, 8,7 та 18,8 % хворих (p › 0,05). Висновки. У хворих із тривалим (від 180 діб до 3 років) існуванням уперше виниклого ТП I типу на тлі органічної кардіальної патології з СН не більше IIА стадії морфофункціональний стан передсердь і шлуночків не відрізняється від такого у хворих з меншою тривалістю аритмії. ЧСЕКС є ефективним методом кардіоверсії у разі вперше виниклого ТП, що дає змогу відновити синусовий ритм у більш ніж 90 % хворих незалежно від тривалості аритмії (від 9 діб до 3 років). Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Свободны: ЧЗ (1)