Ехокардіографічні предиктори ефективності аміодарону після кардіоверсії у хворих із персистуючою фібриляцією передсердь [Текст] // Укр. кардіол. журн. - 2009. - N 3. - С. 62-71. Рубрики: ПРЕДСЕРДИЙ ФИБРИЛЛЯЦИЯ--ATRIAL FIBRILLATION    АМИОДАРОН--AMIODARONE    ЛЕЧЕНИЯ РЕЗУЛЬТАТЫ, АНАЛИЗ--TREATMENT OUTCOME    ЭХОКАРДИОГРАФИЯ--ECHOCARDIOGRAPHY    ЭХОКАРДИОГРАФИЯ ЧРЕСПИЩЕВОДНАЯ--ECHOCARDIOGRAPHY, TRANSESOPHAGEAL Анотація: Метою дослідження стала оцінка ехокардіографічних предикторів відновлення та збереження синусового ритму серця у пацієнтів з персистуючою фібриляцією передсердь (ФП) при застосуванні в амбулаторних умовах перорального аміодарону. У відкрите дослідження включили 101 пацієнта з персистуючою формою ФП. Всім пацієнтам виконували трансторакальну і черезстравохідну ехокардіографію з метою оцінки структурно-функціонального стану міокарда, виявлення тромбів і маркерів внутрішньопорожнинного тромбоутворення. Застосовували стандартизовану схему насичення аміодароном; у частині випадків була проведена електрична кардіоверсія. У випадку відновлення синусового ритму серця пацієнти продовжували приймати досліджуваний препарат у підтримуючій дозі протягом 6 міс. На фоні досліджуваної антиаритмічної терапії синусовий ритм серця відновився у 47 (46,5 %). На момент відновлення ритму середня доза аміодарону становила 568 мг. Встановлено, що перспективи збереження ритму протягом 1 і 6 міс спостереження визначалися тривалістю захворювання, наявністю артеріальної гіпертензії та ознак серцевої недостатності. Ймовірність утримання синусового ритму серця на фоні антиаритмічної терапії залежала також від показників структурно-функціонального стану вушка лівого передсердя. Метод черезстравохідної ехокардіографії корисний не лише для визначення маркерів ризику тромбоемболічних ускладнень, а й для прогнозування можливості тривалого збереження синусового ритму. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Свободны: ЧЗ (1)