Амосова, К. М. Клінічний перебіг та морфофункціональний стан міокарда у хворих з хронічним легеневим серцем унаслідок хронічної обструктивної патології легень залежно від наявності легеневої гіпертензії [Текст] / К.М. Амосова, Л.Ф. Конопльова, І.Д. Мазур // Серце і судини. - 2009. - N 2. - С. 46-52. Рубрики: ЛЕГКИХ БОЛЕЗНИ ОБСТРУКТИВНЫЕ--LUNG DISEASES, OBSTRUCTIVE ЛЕГОЧНОЕ СЕРДЦЕ--PULMONARY HEART DISEASE ГИПЕРТЕНЗИЯ ЛЕГОЧНАЯ--HYPERTENSION, PULMONARY МИОКАРД--MYOCARDIUM ВОЗРАСТНЫЕ ГРУППЫ (ВНЕШ)--NAMED GROUPS BY AGE (NON MESH) ПОЛОВЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ--SEX CHARACTERISTICS ФИЗИЧЕСКАЯ НАГРУЗКА, ТЕСТ--EXERCISE TEST СЕРДЦА ЖЕЛУДОЧКОВ ФУНКЦИЯ--VENTRICULAR FUNCTION Анотація: Мета роботи - визначити особливості клінічного перебігу та морфофункціонального стану міокарда у хворих з хронічним легеневим серцем (ХЛС) унаслідок хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) залежно від наявності легеневої гіпертензії (ЛГ). Матеріали і методи. Обстежено 49 хворих на ХЛС унаслідок ХОЗЛ віком (58,0 ± 4,4) року. У хворих вилучали клінічно значущі хвороби лівих віддів серця, передусім ІХС (стенокардія, постінфарктний кардіосклероз), гіпертонічну хворобу, набуті та вроджені вади серця. Для вивчення функціонального стану використовували пробу з 6-хвилинною ходьбою. Для оцінки систолічної та діастолічної функцій лівого (ЛШ) та правого (ПШ) шлуночків і їхнього ремоделювання використовували загальноприйняті показники допплерFЕхоКГ. Хворих розподілено на дві групи залежно від наявності ЛГ, за даними визначення систолічного тиску в легеневій артерії (СТЛА) за допомогою допплеровського дослідження транстрикуспідального кровоплину. До групи І (n = 18) вводили хворих на ХЛС із СТЛА понад 30 мм рт. ст. (у середньому (24,8 ± 1,1) мм рт. ст.), до групи ІІ (n = 31) - хворі із СТЛА понад 30 мм рт. ст. (у середньому (40,3 ± 1,1) мм рт. ст.). Обидві групи були порівнювані за віком, статтю, давністю ХОЗЛ. Контрольну групу становили 30 практично здорових людей, порівнюваних за вікомта статтю. Вірогідність різниці показників у групах оцінювали за допомогою критерію Стьюдента. Результати та обговорення. У хворих на ХЛС з ЛГ набряки нижніх кінцівок та збільшення печінки виявляли вірогідно частіше (р менше 0,01 для обох показників), ніж у хворих без ЛГ. Середня відстань 6-хвилинної ходьби була однаковою (відповідно (457 ± 16,6) та (490 ± 19,1) м) і порівнювана з такою в контрольній групі ((505,0 ± 20,8) м; усі р більше 0,05). У хворих на ХЛС I групи виявлено порівняно зі здоровими збільшення діаметра ПШ з парастернального доступу (відповідно (22,7 ± 0,3) і (18,9 ± 0,7) мм; р менше 0,001), стовщення його вільної стінки ((6,8 ± 0,8) і (4,8 ± 0,1) мм; р менше 0,01), зменшення фракції укорочення ПШ ((20,5 ± 1,3) і (23,9 ± 0,8) %; р менше 0,05). У пацієнтів з ХЛС з II групи порівняно з I ці показники були змінені, відповідно на 24,8, 17,4 і 15,4 % (р менше 0,05). У хворих обох груп виявлено діастолічну дисфункцію ПШ за релаксаційним типом, причому у II групі порівняно з I Е/А було зменшене на 16,7 %, а tDec збільшене на 12,0 % (р менше 0,05). Висновки. Дилатація та гіпертрофія ПШ, а також погіршення систолічної функції і початкова діастолічна дисфункція розвиваються у хворих з ХЛС бронхопульмонального ґенезу ще до появи ЛГ. Такі зміни, ймовірно, зумовлені первинним ураженням міокарда на тлі гіпоксії та інтоксикації, характерних для ХОЗЛ. З приєднанням ЛГ спостерігається істотне, але відносно невелике прогресування гіпертрофії міокарда ПШ, його дилатації, систолічної та діастолічної дисфункції, що асоціюється із більшою частотою клінічних ознак системного венозного застою і дилатацією нижньої порожнистої вени, але не призводить до значного погіршення функціонального стану хворих, за даними проби з 6-хвилинною ходьбою. Дод.точки доступу: Конопльова, Л.Ф.; Мазур, І.Д. Примірників всього: 1 ЧЗ (1) Свободны: ЧЗ (1) |